Калушанин Тарас Сондей натрапив на одному із аукціонів на цікавий документ часів німецької окупації, що начебто має пряме відношення до Калуша. У ньому згадується про Український банк, що функціонував у місті, взуттєву фабрику німецького купця і підприємця Томаса Ульріха і можливо навіть людину, яка очолювала калуську районну молочарню.
Інформатор занурився у дослідження.
Рахунок-фактура на придбання взуття був виданий 26 серпня 1942 року. Якщо судити із написів, то виданий він в Українському банку в Калуші. До слова, вказано адресу Salinenstraße, 1, яка відповідає сучасній вулиці В’ячеслава Чорновола.
Можна припустити, що ці дані вказують на місце розміщення Українського банку у Калуші. За даною адресою, ймовірно, певний час розміщувався універмаг “Україна”, що згодом став торговим центром “Фуршет”. Нинішній супермаркет “Сільпо” уже локалізований на майдані Шептицького. Це дещо збиває з пантелику…
Як варіант, за німців у Калуші могла бути зовсім інша нумерація вулиць. І цілком вірогідно, що на місці сучасного торгового центру могла бути банківська установа.
Фото надане Тарасом Сондеєм
Зараз на сучасній вулиці В. Чорновола, 1 знаходиться салон краси та кафе. Єдине, що видає, що будівля справді є старою – поржавілий від часу дах. Сама ж вулиця є доволі давньою та свого часу вела до “Саліни” (калійного комбінату).
Щодо самого рахунку-фактури: згідно з даних, які є в ньому, людина з прізвищем Карапінка придбала:
- 28 пар гумового робочого взуття на підошві
- 22 пари чоловічих туфель зі шкіряною підошвою
- 16 пар жіночих туфель зі шкіряною підошвою
- 17 пари дитячих черевиків зі шнурівками на гумовій підошві.
Загальна сума чеку склала 1812 злотих. Ціна однієї пари взуття на той час — від 13,30 до 27,58 злотих. Товар був оплачений, про що свідчить печатка фірми Томаса Ульріха у Калуші.
Хто такий Томас Ульріх і яке відношення він має до Калуша?
Томас Ульріх був купцем та підприємцем, мав взуттєву фабрику у Данцигу (сучасний Гданськ). Водночас фірма мала відділення у Калуші та Львові. Про це вказано на рахунку.
Інформатор з’ясував ще одну цікаву деталь: у 1943 році калуське відділення взуттєвої фірми Ульріха рекламувалося у “Warschauer-Zeitung” — Варшавській газеті періоду окупації Рейхом:
Реклама калуського відділу взуттєвої фірми Ульріха Томаса. Витяг із Варшавськоїй газети за 8 жовтня 1943 року
Відомо також, що у 1930-их у Гданську (Польща) фірма Ульріха Томаса “злилася” із кондитерською фірмою “Аnglas” і виступала на ринку під новою назвою: “Anglas – Schokoladen- und Zuckerwarenfabrik Ulrich Thomas” (Шоколадно-кондитерська фабрика Anglas – Ulrich Thomas).
Карапінка: що відомо про цю людину і чи має вона відношення до Калуша?
У коментарі Інформатору, Тарас Сондей розповів, що документ знайшов на одному із аукціонів:
“Виданий на ім’я Ілька Карапінки, який мав пряме відношення до Калуша”, — припустив він.
Зауважимо, що в документі прямої згадки імені немає, лише прізвище. Проте, дослідник знайшов дані саме про Ілька Карапінку. Чоловік виявився цікавим. Його біографія є у книзі Романа Коваля та Віктора Моринця “Подєбрадський полк армії УНР”. Тарасу Сондею вдалося навіть віднайти світлину цього пана.
Ілько Карапінка. Фото надане Тарасом Сондеєм
Із книги відомо, що даний чоловік народився 29 липня 1895 року у селі Галичани Городоцького повіту, що на Львівщині. Був пластуном, кооперативним та громадським діячем. Наприкінці 1930-их рр. працював директором Калуської районної молочарні, а також був головою контрольної комісії Окружного “Маслосоюзу”.
З того, що вдалося віднайти Тарасу Сондею, Ілько Карапінка був заступником голови контрольної комісії Українбанку, членом калуської “Просвіти”. Окрім низки посад, він був ще ревізором молочарського відділу Ревізійного союзу українських кооператив у Львові (1941-1944). Помер 20 лютого 1978 року у США.
Інформатор віднайшов навіть некролог доктора Іллі Карпінки у газеті “Свобода” за 1 березня 1978 року. Із цікавого: управою вказано, що “замість квітів на свіжу могилу складаємо 50 доларів на Фонд Українського Воєнного Інваліда”.
Що стосується калуської районної молочарні, то у газеті “Свобода” за 11 квітня 1978 знаходимо детальніший опис напрацювань Карапінки у розвитку кооперативу. Ба більше, надлишок масла відправлявся закордон:
“дир. А. Мудрик та інж. М. Хронов’ят, які відповідали за працю цього Відділу, з повним довір’ям поручали йому різні важкі та відповідальні завдання до реалізації. Спершу посилали його як інструктора і техніка до різних Ранонових Молочарень, відтак як організатора, а вкінці доручили йому вести одну з більших Районових Молочарень у Калуші.
Як директор цієї кооперативи, він її повністю змеханізував модерними тоді молочарськими машинами, що було передумовою для продукції стандаризованого масла на експорт (Маслосоюз експортував надвишку своїх продуктів до Англії, Німеччини, Австрії та інших держав — прим. А. К.)”
Витяг із газети “Свобода” за 11 квітня 1978 року
“Dolina” у рахунку вказує на зв’язок доктора Карапінки із містом Долиною?
У тій частині біографії та некролозі про Іллю Карапінку ніде не згадано про Долину. Проте, в самому рахунку-фактурі йдеться якраз про Карапінку і Долину. Звісно, згаданий чоловік міг мати якісь зв’язки із цим бойківським містом, міг тут навіть проживати якийсь час… Відомо, що, окрім Калуша, він очолював кооператив “М’ясозбут” у Коломиї. То враховуючи різноманітні посади у різних містах Галичини, Ілля Карапінка на деякий час цілком міг зупинитися й у Долині.
Водночас не варто відкидати і версію, що рахунок все ж був виписаний на іншого (чи навіть іншу!) Карапінку: хтось із родичів чи просто однофамілець. Поки що це — нерозгадана загадка.
Читайте також — Із Тернополя з любов’ю: до Калуша повернувся унікальний документ часів німецької окупації міста
Ярослав Куцій
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
