Поіменно згадуємо всіх захисників із Калущини, життя яких обірвала війна. Їхні імена мають бути навіки закарбовані в пам’яті нашого нескореного народу.
Разом із Інформатором згадайте сьогодні про Ростислава Породька — бійця 102 окремої бригади територіальної оборони імені полковника Дмитра Вітовського.
Ростислав народився 10 жовтня 1975 року в місті Ревуца, Словаччина, в сім’ї військового. У серпні 1977 року родина повернулась на Батьківщину, оселившись у місті Калуш, де залишилася назавжди.
Ростислав пішов у дитсадок, а з 1982 по 1990 рік навчався у загальноосвітній школі № ш. Класний керівник Марія Ухманюк пригадує, що за роки навчання Ростислав зарекомендував себе старанним, дисциплінованим, спостережливим та допитливим учнем. Мав абстрактне мислення та добру пам’ять, відвідував науково-технічний гурток і брав участь у туристично-краєзнавчій роботі. Користувався авторитетом серед педагогів та однокласників, мав багато друзів.
Навчання продовжив у Калуському хіміко-технологічному технікумі, здобувши фах техніка-електрика. Після цього працював у концерні “Хлор Вініл”, нині товариство “Карпатнафтохім”. У 2006 році Ростислав здобув вищу освіту у Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу та влаштувався інженером-електриком у компанію Danosha, тепер Goodvalley Україна. Згодом став начальником виробництва.
З 2008 по 2010 рік працював заступником директора з технічних питань, виконробом, електриком у приватному підприємстві Maxwell. Директор Михайло Панько характеризує Ростислава як справжнього фахівця своєї справи. Це була людина з оригінальним стилем мислення, доброзичлива та самокритична, життєрадісна, щира та відверта.
У 2010 році Ростислав повернувся у компанію Goodvalley Україна, працював бригадиром, майстром, фахівцем із провадження сервісних програм.
Майорій Радислав Фальковський додає: “Ростислава можу охарактеризувати як добру, чесну, доброзичливу людину та душу колективу, на яку завжди можна було розраховувати більше, ніж на самого себе”.
Найбільшим захопленням Ростислава була гра на гітарі — його віддушина. Він також любив майструвати та удосконалювати техніку. Багато подорожував, підкорив п’ять із шести двотисячників Карпат.
З перших днів війни, 26 лютого 2022 року, разом із друзями добровольцем мобілізувався до Калуської тероборони. Служив на Запорізькому напрямку кулеметником зенітно-кулеметного відділення роти вогневої підтримки військової частини А7166.
Побратим Валерій пригадує: “Коли реально було страшно, коли міни прилітали поруч, а кулі свистіли над головою, Ростик завжди вмів підбадьорити якимось жартом. Він був дуже винахідливим: ленти від кулемета з’єднував під час роботи, і це не давало змогу москалям перепочити”.
Загинув боєць 29 вересня 2022 року під час вогневого контакту в районі населеного пункту Червоне Пологівського району Запорізької області. Свій останній спочинок знайшов 2 жовтня на Алеї Слави Калуського міського кладовища. 10 жовтня Ростиславу мало б виповнитися 47 років. У захисника залишилися матір, дружина та двоє синів, а також дочка Уляна від першого шлюбу.
Посмертно Герою присвоєно звання “Почесний громадянин Калуської міської територіальної громади”.
Памʼятаймо, яку ціну заплатили за наше майбутнє Герої-земляки. Світла пам’ять!
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
