В Україні — загальнонаціональна хвилина мовчання. Згадуємо Сергія Локатира

Максим Шапран

2 місяці ago

Поіменно згадуємо всіх захисників із Калущини, життя яких обірвала війна. Їхні імена мають бути навіки закарбовані в пам’яті нашого нескореного народу.

Разом із Інформатором згадайте сьогодні про Сергія Локатира, з позивним “Гуцул” – солдата гранатометного відділення взводу вогневої підтримки 1 роти морської піхоти Збройних сил України.

Сергій Локатир народився 27 вересня 1984 року в селі Сваричів Рожнятівської селищної громади, що на Калущині. Він виріс у багатодітній родині і, за відсутності батька, рано став опорою для матері та п’яти братів і сестер. Навчався у місцевій школі, а після випуску змушений був працювати, щоб допомогти матері забезпечувати сім’ю. Юнак був здібним, мав золоті руки та швидко опановував ремонтні роботи.

Сергій разом із бригадою виконував надскладні проєкти, працював чесно і старанно, завжди справляючись із обов’язками голови сім’ї. Він робив ремонти у будинках рідних та допомагав односельчанам. Свою власну сім’ю Сергій не встиг створити, тому багато часу приділяв племінникам і похреснику Петрику. Він дуже любив їх та балував подарунками. Також Сергій любив дарувати квіти – у родині, де багато жінок, намагався подарувати кожній бодай по квіточці.

9 травня 2023 року Сергія мобілізували до лав Збройних сил України. Мати просила його не йти, але він, усміхнений, сказав: “Все буде добре, я повернуся, я знаю, що повинен це зробити”. Навчання проходив під Києвом. Сергій довго не розповідав про службу на нульовій позиції, доки не отримав поранення, і просив сестер не повідомляти матері, щоб та не хвилювалася. За невеликий термін служби він двічі був поранений, але знову повертався до побратимів.

У вільний час Сергій любив готувати для побратимів, навіть ліпити вареники, незважаючи на втому. Побратими згадують, що в його руках не пропадала ані крихта їжі, оскільки він завжди вигадував щось нове для приготування. Сергій мріяв отримати штотурмовий берет морпіха та приїхати у ньому у відпустку, щоб все село зустріло його як героя.

На жаль, 21 жовтня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Піщанівка Херсонської області Сергій загинув від важкого поранення голови артилерією противника. Поховали героя 29 жовтня 2023 року на місцевому кладовищі в рідному селі Сваричів.

Побратим Олег згадує: “Сергій був злегка замкнений, часто сидів під виноградом, отримав дві контузії та мав поранення. Він мріяв про штотурмовий берет і перемогу. Тепер за його мрію борються побратими, а він тримає оборону у складі небесного війська”.

Памʼятаймо, яку ціну заплатили за наше майбутнє Герої-земляки. Світла пам’ять!

Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08