Днями Володимир Путін підписав закон про вихід Росії з Європейської конвенції проти тортур. Цей документ фактично легалізує те, що й так негласно відбувається з людьми в російських тюрмах.
Що це означає для України та світу, дізнавався Інформатор.
Український омбудсмен Дмитро Лубінець, коментуючи такий крок, назвав тортури елементом державної політики Кремля. За його словами, рішення Москви офіційно закріплює те, що й так відбувається на практиці: насильство, жорстоке поводження та знущання в тюрмах і фільтраційних таборах — не винятки, а системний інструмент придушення та залякування.
Тортури в російських тюрмах — не випадкові акти жорстокості окремих охоронців. Ще до повномасштабного вторгнення правозахисник Володимир Осечкін опублікував “архів ФСІН” — десятки гігабайт відео знущань над ув’язненими. Вже тоді було ясно, що йдеться про системний механізм. Російських ув’язнених переміщали для тортур до Саратської туберкульозної лікарні №1, а насильство фіксувалося на бодікамери охоронців. Світ побачив жахливі кадри лише тому, що один із ув’язнених, білоруський айтишник Сергій Савельєв, якого адміністрація залучала до обслуговування бодікамер, тайкома завантажував відео на окремий носій.
Тоді з’ясувалося, що система тортур охоплює низку регіонів Росії: Саратовську, Владимирську, Іркутську області, а також Красноярський, Забайкальський та Приморський краї.
Попри серйозний резонанс у світі, покарання тоді отримали лише рядові ув’язнені, які допомагали адміністрації.
Початок повномасштабного вторгнення ситуацію погіршив
Після лютого 2022-го система неволі Росії почала поповнюватися українцями — не тільки військовополоненими, але й цивільними, включно з жінками та людьми похилого віку. Ці люди опинилися в максимально безправному статусі — без доступу до них адвокатів, правозахисників, громадських діячів. Фактично, життя такої людини опинялося повністю в руках адміністрації установи.
Як відбувався вихід Росії з Конвенції проти тортур?
Росія почала процедуру виходу з Конвенції ще 26 серпня. З того часу, можна припустити, документ уже лежав на столі кремлівського диктатора і чекав свого підпису. Тоді ж редакція Інформатора почала збирати свідчення тих, хто пережив полон, а також надіслала низку запитів до міжнародних організацій.
“Ми спробували розібратися, наскільки міжнародні організації в курсі системності того, що відбувається, фіксують чи свідчення тих, хто пережив полон, скільки подібних заяв перебуває на розгляді та які наслідки чекають тих, хто вчиняє беззаконня”, — деталізують автори дослідження.
Запити були надіслані до Міжнародного кримінального суду, Комітету з прав людини при ООН та до генерального офісу ООН, а також до Міжнародного комітету Червоного Хреста. Але міжнародні правозахисні інститути, чиє завдання так чи інакше полягає в забезпеченні базових прав людини, фактично проігнорували запити.
Єдиною організацією, яка надала роз’яснення, став Червоний Хрест. Ось ключове з його відповіді:
- Доступ до військовополонених обмежений, але зберігається: з початку повномасштабного вторгнення делегати МКЧХ відвідали понад 6500 військовополонених з обох сторін конфлікту. Переважно — в Україні (однак українських військовополонених у Росії також відвідували). Точні цифри запитів не розкриваються через конфіденційність;
- Не всі запити задовольняються: Червоний Хрест працює над розширенням доступу до полонених, але це не завжди вдається;
- Механізми впливу обмежені: МКЧХ не має права примушувати сторони конфлікту. Основна стратегія — конфіденційний діалог з адміністрацією місць утримання, щоб переконати дотримуватися Женевських конвенцій.
- Конфіденційні інтерв’ю: представники Червоного Хреста мають право спілкуватися з полоненими без присутності охорони, щоб захистити можливість подання скарг. Бесіди часто проходять у групах, щоб ніхто не міг визначити, хто саме скаржився.
- Дії при повідомленнях про порушення: мета МКЧХ — не покарати, а запобігти повторенню. Зафіксовані порушення обговорюються конфіденційно з керівництвом тюремної установи. За відсутності результату інформація піднімається на вищий рівень.
Виходить, що навіть міжнародні гуманітарні організації обмежені в можливостях втручання. Червоний Хрест підкреслив, що конфіденційна робота залишається єдиним механізмом контролю, що робить систему захисту українських полонених надзвичайно вразливою як до відмови Росії дотримуватися міжнародних зобов’язань, так і після відкритого визнання цього керівництвом Кремля.
Побиття, електрошок, удушення… Яких тортур зазнають українські полонені в Росії?
У коментарі Інформатору Дмитро Лубінець навів дані ООН, за якими понад 95% українських військовополонених зазнали тортур у Росії, включаючи побиття, електрошок, удушення та сексуальне насильство, наголосивши, що деякі з них після повернення на Батьківщину помирають від наслідків катувань.
“Про тортури повернені з полону розповідають і працівникам Офісу Омбудсмана України, які присутні на кожному обміні військовополоненими. Стан здоровʼя повернутих, як правило, дуже тяжкий, багато з них втратили десятки кілограмів ваги”, — заявив він.
Також Уповноважений навів статистику, за якою Україні вдалося повернути додому 6235 наших громадян, з яких – 372 цивільних. Загальна кількість цивільних, які перебувають у незаконному утриманні може перевищувати 16 тисяч осіб.
Україна верифікувала понад 1800 незаконно утримуваних цивільних, з яких більш як 800 підтверджено МКЧХ, в тому числі починаючи з 2014 року. Водночас реальна кількість незаконно утримуваних цивільних може бути значно вищою через обмежений доступ до інформації, повідомив Лубінець.
“На жаль, відомо і про велику кількість випадків смерті у полоні. За даними Офісу Генпрокурора України, понад 200 українських військовополонених померли у російському полоні”, — додав він.
В Офісі Омбудсмена нагадують: якщо ваша рідна людина зникла безвісти, перебуває в полоні чи незаконному утриманні, вам потрібно звернутися до офіційних органів і не надавати інформацію стороннім особам. Для цього Офіс Омбудсмана України підготував брошуру з алгоритмом дій та контактами відповідних органів.
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
