На межі Івано-Франківської та Закарпатської областей, серед гір і туманів, розташувалося село Вороненка — місце, де немає жодної офіційної вулиці, зате є вікові легенди, багата історія й особливий дух прикарпатського життя.
Повідомляє Інформатор з посиланням на Інформатор Коломия.
Вороненка — високогірне село поблизу Говерли та Петроса. Його історія починається ще у XVII столітті, коли тут розпочали будівництво церкви Різдва Богородиці. Святиню звели у 1605 році, і вона збереглася до наших днів, ставши духовним осердям громади.
У 1890-х роках у Вороненці проклали залізницю, що сполучила її з Делятином. Саме тоді село почало розвиватися як туристичний осередок, адже залізничне сполучення відкрило доступ до мальовничих гір і карпатських маршрутів.
Після розпаду Австро-Угорщини Вороненка стала прикордонним пунктом між Польщею та Чехословаччиною. Тут розміщувалися військові казарми, а місцеві мешканці не раз опинялися між двох держав. Старожили розповідають, що під час війни в одному будинку могли ночувати і мадяри, і німці.
Назва села довго викликала суперечки — одні казали ВороненкО, інші — ВороненкА. У червні 2025 року Верховна Рада остаточно повернула історичну назву — Вороненка, яка існувала до радянської окупації 1939 року.
Сьогодні Вороненка — спокійне і мальовниче село без офіційно встановлених вулиць, але з великою кількістю туристів. Звідси починаються популярні маршрути на гору Кукул, Під Берди та до притулку «Козьмещик». Поселення розташоване на висоті 850–900 метрів над рівнем моря, звідки відкриваються панорамні краєвиди на Петрос, Говерлу та Хом’як.
Особливістю Вороненки є її культурна мозаїка — тут здавна живуть і гуцули, і мадяри, що сформувало унікальний колорит традицій, мови та побуту. Попри історичні випробування, село зберегло свою самобутність і тепер переживає нове відродження.
Фото: Інформатор Коломия
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08