26 жовтня минуло сорок днів від дня смерті видатного коломиянина, пластуна та громадсько-політичного діяча Любомира Омельяновича Грабця — людини, яка все своє життя присвятила служінню Богу й Україні.
Пише Інформатор Коломия, передає Інформатор.
У квітні минулого року журналістка Інформатора мала нагоду поспілкуватися з паном Любомиром. Тоді він розповідав про становлення коломийського Пласту, ділився спогадами, історіями та своїм баченням виховання молоді. Сьогодні ж його слова звучать як духовний заповіт для усіх, хто продовжує його справу.
Любомир Омельянович народився у родині, де любов до України була основою життя. Його батько, Омелян Грабець, був командиром групи УПА–Південь, а мати — Галина Грабець, знана українська громадсько-культурна діячка.
Змалку хлопець зростав у дусі патріотизму, попри переслідування радянської влади. Навіть у найтемніші часи він не відмовився від своїх переконань і завжди говорив правду про українську історію — про боротьбу, репресії та долю тих, хто виборював свободу.
У Пласті Любомира Грабця знали під псевдонімом “Друг Клопіт”. Цей символічний позивний він носив із гордістю, адже завжди був поруч із молоддю, допомагав вирішувати труднощі й підтримував у будь-яких ситуаціях.
За десятиліття своєї діяльності він виховав сотні пластунів — хлопців і дівчат, які нині стали військовими, журналістами, письменниками, вчителями, волонтерами та громадськими діячами.
Його вихованці згадують, що Любомир Грабець умів бачити особливе в кожному, навчав бути чесними, сміливими й людяними. Навіть попри хвороби, він приїжджав на табори, зустрічі, акції, де завжди ділився знаннями, історіями з минулого і щирими життєвими порадами.
Одна з його вихованок, нині журналістка Інформатора, з теплотою згадує, що кожен ранок на таборі, де був “Друг Клопіт”, починався руханкою і вони стояли босяком на росистій траві, ловлячи теплі промені ранкового сонця.
Для дітей він був не лише наставником, а й другом. Навчав грати на сопілці, плести з бісеру, майструвати луки з підручних матеріалів, показував, як любити природу й людей. Його терпіння, щира турбота і глибока віра залишили відбиток у серцях усіх, хто його знав.
У вересні 2017 року Любомира Грабця відзначили орденом святого Юрія у сріблі за його наполегливу працю із часу відродження Пласту в Україні. У вересні 2022 року пан Любомир до свого ювілею видав книгу “Щоб не було запізно!”
Відзначивши свій 83-ій день народження, Любомир Омелянович за два дні помер. Тихо, скромно… вранці 17 вересня його серце зупинилося, лишаючи тільки спогади.
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
