Замість краваток – чорні стяжки: як село на Калущині відгукнулося на голод у підрадянській Україні

У 1932-1933 рр. у радянській Україні мільйони людей гинули від штучного голоду, організованого москвою. У той час у галицькому Перегінську селяни збирали пожертви для потерпілих і постили у день жалоби. Про це — маловідоме свідчення з газети “Народня справа” 1933 року, яке одночасно розповідає про відбудову місцевої читальні та громадську солідарність. 

Ділиться Інформатор.

На сторінках львівської газети “Народня справа” від 3 грудня 1933 року було опубліковано допис із села Перегінсько (тепер — селище Перегінське Калуського района), який одночасно розповідає про відбудову місцевої читальні та вшанування жертв Голодомору 1932–1933 років. Це одне з ранніх документальних свідчень, що мешканці Галичини знали про трагедію, яка відбувалася у радянській Україні, та відкрито висловлювали свою солідарність із потерпілими.

Далі пряма мова: 

“В березні 1930 р. згоріла в нас серед загадочних обставин читальня. Але свідомі люди нашої громади, а зокрема наша надійна молодь, не впали на дусі і зачали будову нового гарного читальняного будинку. Будову веде Кооператива Українських Інженерів зі Львова на наше повне вдоволення. На будову поплили жертви від усіх свідомих громадян. Датки складали навіть лісові робітники по зрубах. Деякі праці велися толокою. До відбудови причинився головно княжий дар Впрсв. Митрополита Шептицького, що подарував майже увесь потрібний матеріял. Щира подяка належиться також п. дир. Зальцові, що подарував гарну площу під будову. Були ріжні перешкоди, м. ін. безосновні жидівські доноси до влади, але внінці діло увінчалося успіхом. Є надія, що незабаром будова буде закінчена. Дня 29. жовтня був у нас день жалоби з приводу відомих подій на Вел. Україні. Була Служба Божа, панахида і проповідь. В той день люди постили. Мужчини того дня замість краваток і гарасівок носили чорні стяжки. Зроблено збірку на голодних Вел. України. Місцевий” 

Особливо показовою є участь митрополита Андрея Шептицького, який активно підтримував українські громади у культурно-освітньому й духовному житті. Якщо митрополит надав матеріали для будівництва, то селяни — організувалися толокою, щоб швидше відновити приміщення. Роботи проводила Кооператива Українських Інженерів зі Львова, а пожертви надходили від місцевих жителів, лісорубів та кооператорів.

Варто зауважити, що окрім теми відбудови читальні у селі стаття торкається проблеми вшанування галичанами жертв Голодомору, що був штучно сформований радянською верхівкою.

Попри те, що читальня ще не була добудованою, але на Калущині не залишалися байдужими до трагедії, що розгорталася за Збручем. У селі вже було відомо про наслідки Голодомору 1932-1933 рр. на Великій Україні. Відтак, ми можемо прослідкувати як мешканці району вшановували пам’ять загиблих від штучноутвореного срср голоду.

29 жовтня у Перегінську оголосили день жалоби. У місцевій церкві відбулася Служба Божа, панахида і проповідь, люди постили. Чоловіки замість традиційних гарасівок (стрічок, елементів українського одягу) носили чорні стяжки як символ трауру. Також зібрали пожертви — найімовірніше, на допомогу голодуючим українцям.

Зазначимо, що це є важливим історичним доказом того, що навіть у часи політичних утисків під польською владою, громади Галичини залишалися свідомими, організованими і готовими до взаємопідтримки. Вони не лише відбудовували свої культурні осередки, а й співчували тим, хто страждав у Радянській Україні. Це ще один доказ єдності заходу та сходу України.

Попри відсутність світлин чи архівних фото самої пожежі, цей публікаційний фрагмент зі “Народної справи” дає можливість відчути дух того часу — взаємопідтримку, жертовність і солідарність, що стали основою українського громадського життя в міжвоєнній Галичині.

Ярослав Куцій

Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08