В Україні — загальнонаціональна хвилина мовчання. Згадуємо Романа Янківа

Поіменно згадуємо всіх захисників із Калущини, життя яких обірвала війна. Їхні імена мають бути навіки закарбовані в пам’яті нашого нескореного народу.

Разом із Інформатором згадайте сьогодні про Романа Янківа — навідника 3-го штурмового відділення військової частини А4640.

Роман Янків народився 21 лютого 1972 року в селі Верхній Струтинь Калуського району. Був старшим із семи дітей у родині. Змалку допомагав матері по господарству й доглядав молодших. Родичі згадують його як оптиміста, товариського, доброго та чуйного хлопця, який завжди приходив на допомогу. Сестра Надія розповідає, що Роман був працьовитим, дбав про інших і любив жартувати.

Після дев’ятого класу Роман вступив до професійно-технічного училища в Меденичах, де здобув спеціальність токаря-тракториста. Після практики проходив строкову службу в Луганську. Саме під час служби одружився з Тетяною — у 1993 році в подружжя народився син Ігор. Однак сімейне життя не склалося, і Роман повернувся додому, працював та їздив на заробітки за кордон.

Після початку повномасштабного вторгнення, 14 червня 2023 року, Роман Янків був мобілізований. Навчання проходив у Кам’янці-Подільському, після чого ніс службу на Лиманському напрямку, а згодом під Авдіївкою. Побратими згадують його як мужнього, життєрадісного, добродушного та компанійського. “Роман був мужнім дядьком, війна забирає найкращих”, — пригадують бійці з позивними Хаос, В’ячеслав і Володимир. Його усмішка й позитив запам’яталися всім, хто служив поряд.

21 листопада 2023 року Роман востаннє телефонував матері, заспокоював її й просив не хвилюватися, пояснивши, що деякий час не буде зв’язку. Уже 23 листопада родина отримала трагічне повідомлення про його загибель. Роман Янків героїчно загинув у районі Авдіївки під час наступальних дій, отримавши смертельні поранення внаслідок артилерійсько-мінометного обстрілу.

28 листопада Герой повернувся додому. Поховали Романа Янківа 29 листопада 2023 року на кладовищі в рідному Верхньому Струтині. Побратим Андрій Тютюнник згадує, що Роман ніколи не жалівся, навіть маючи проблеми з ногою, і не хотів, щоб його відправили додому. Про його загибель він дізнався від друзів.

Памʼятаймо, яку ціну заплатили за наше майбутнє Герої-земляки. Світла пам’ять!

Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08