В Україні — загальнонаціональна хвилина мовчання. Згадуємо Андрія Росоловського

Поіменно згадуємо всіх захисників із Калущини, життя яких обірвала війна. Їхні імена мають бути навіки закарбовані в пам’яті нашого нескореного народу.

Разом із Інформатором згадайте сьогодні про Андрія Росоловського, з позивнив “Грубий”, молодшого сержанта 79 окремого батальйону 102 окремої бригади територіальної оборони імені полковника Дмитра Вітовського.

Андрій Росоловський народився 27 листопада 1993 року у Калуші. Навчався у Калуській школі №6, був дуже прив’язаний до тварин — удома дбав про свого пекінеса Спайка та кицю Дуню. Після розлучення батьків у 2003 році швидко подорослішав і став для мами справжньою опорою. Після школи вступив до Тернопільської фінансової академії, а згодом працював майстром із встановлення систем опалення та кондиціонування, а також займався утепленням фасадів будинків. Мав майстерні руки, був сумлінним у роботі та користувався повагою колег і клієнтів.

У Андрія було багато захоплень. Він обожнював техніку: починав з велосипедів, а потім захопився мотоциклами, ставши членом байкерського клубу Lions MC Ukraine. Любив творчість і був учасником молодіжного аматорського театру “Любарт”, де формувався як відкрита, чесна та вільна особистість.

У 2010 році зустрів Марічку, а у 2012-му вони одружилися. У подружжя народилася донечка Ангелінка — Андрій був турботливим чоловіком і неймовірним батьком. Рідні згадують його як добру, щиру, життєрадісну людину, яка вміла підтримати й підбадьорити навіть у найважчі моменти.

З перших днів повномасштабного вторгнення Андрій став на захист України. Його основною мотивацією були сім’я, безпека близьких та віра в свободу своєї держави. На фронті пройшов шлях від кулеметника до командира стрілецького відділення. Побратими розповідають, що він ніколи не ховався за іншими, завжди прикривав товаришів, діяв сміливо та відповідально — у найскладніших ситуаціях.

У 2022 році отримав відзнаку Івано-Франківської ОДА “За бойову звитягу”.
У 2023 році був нагороджений відзнакою Президента “За оборону України”.
4 листопада 2024 року його відрядили до Норвегії на навчання як одного з кращих бійців — там Андрій проходив вишкіл командира відділення.

Загинув 1 березня 2025 року поблизу села Малинівка Пологівського району Запорізької області під час ворожого мінометного обстрілу.
Похований 6 березня на Алеї Слави Калуського міського кладовища.

Посмертно нагороджений відзнакою “Почесний громадянин Калуської міської територіальної громади”.

Памʼятаймо, яку ціну заплатили за наше майбутнє Герої-земляки. Світла пам’ять!

Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08