Українська хустка століттями була не просто частиною жіночого вбрання, а сакральним оберегом, який супроводжував жінку протягом усього її життя. Її історія — це зміна традицій, орнаментів і ритуалів, що збереглися донині. Хустка завжди залишалася символом жіночої долі, що знайшла своє відображення у найважливіших народних обрядах.
Пише Інформатор.
Від білого убрусу часів Русі до яскравих квітчастих хустин XVIII–ХХ століть — цей атрибут формував культурний код українців. Хустка здавна була невід’ємною частиною гардероба українок. Вона могла бути буденною або святковою, а за орнаментом і оздобленням можна було дізнатися про соціальний і майновий статус, а також вік жінки.
Люди вірили, що хустка є оберегом та може вплинути на долю дівчини. Це був один із найбажаніших подарунків для жінки, який вона берегла як зіницю ока.
День української хустки у Добровлянах святкують із 2020 року. Цьогоріч у місцевому ліцеї креативно підійшли до святкування цього дня. Учениця 5 класу Добровлянського ліцею Анна Сухарник представила танець, що поєднує минуле й сучасність та демонструє витонченість української хустки.
Убрус, геометрія та квіти – які витоки української хустки?
Українки носили хустки здавна. Відомо, що ще за часів Русі-України одним із головних уборів жінок був убрус — рушник білого кольору, який укладали навколо підубрусника — м’якої шапочки, що збирала й прикривала волосся жінки. Ці рушники часто прикрашали вишивкою. Потім убрус зав’язували або підколювали під підборіддям, а його краї покривали жіночі плечі. Влітку убрус могли закріпити обручем, а взимку надягали поверх нього хутряну шапку.
Зліва – убір подружжя Святослава на мініатюрі до Ізборника Святослава 1073 р. Справа – убрус та хутряна шапка. Київська Русь, XI—XIV ст. (марка “Укрпошти”, 2006 рік)
Дещо пізніше, у XV–XVI ст., на зміну убрусу прийшла намітка — головний убір заміжньої українки у вигляді полотняного або тонкого прозорого видовженого відрізу тканини довжиною до 5 м, який зав’язували навколо голови поверх очіпка або кибалки.
Зліва направо: перемітка (Тернопільщина), намітка (Полісся), намітка (Рівненщина)
У XVII–XVIII ст. до України почали завозити турецькі, перські та європейські тканини. На той час модним був орнамент пейслі, який називали «турецьким огірком». Тоді на хустинах стали поширеними великі квіти та яскраві барви.
Орнамент “турецький огірок” або ж пейслі, турецький біб, бут, “крапля Аллаха”. Використовувався в Україні з XVII-XVIII ст.
До XVIII ст. основою оздоблення української хустки був геометричний орнамент. Ранні хустки часто були домотканими — з льону чи вовни, прикрашені вишивкою.
Згодом поширився рослинний орнамент: ружі, васильки, гвоздики та стилізовані квіти. Дуже рідко на старих українських хустках траплялися зображення птахів — півників, голубів тощо. У теплу пору року носили ситцеві або полотняні хустини, а взимку — теплі, вовняні чи домоткані.
Війна, хрестини, весілля та навіть похорон: де найчастіше використовували хустку
Ольга Романів (з дому – Гладенька). Калуш, 1948 р.
Хустка як елемент української культури стала символічною та обрядовою. Це був не лише модний аксесуар, а важлива сакральна річ, що супроводжувала жінку протягом усього життя. Жодне свято, важлива подія чи народний обряд не обходилися без жіночої хустини.
Хустка була неодмінним атрибутом заміжньої жінки. Після одруження жінка повинна була обов’язково носити хустку — символ переходу з батьківського дому до дому чоловіка.
До заміжжя дівчата рідко одягали хустки, натомість носили віночки, рясно прикрашені квітами.
Раніше хустки в Україні вишивали шовком, найбільше використовували червоні, сині, зелені, жовті та рожеві нитки. Молоді дівчата обирали білі чи інші світлі хустини.
Червоний колір вважався весільним або святковим.
Заміжні жінки часто обирали темні кольори, а вдови — виключно чорну хустку. Сьогодні, як і колись, чорний колір на хустці символізує траур і тугу за померлим.
Хустку найчастіше використовували у весільних обрядах. Під час сватання на знак згоди молода дівчина зав’язувала хустку на руку нареченого, а сватам дарували хустини. У храмі під час таїнства вінчання руки молодят також зав’язували рушником або хусткою як знаком єдності.
Обряд сватання та різноманіття і кольорову гаму жіночих хустин можна глянути у нашому репортажі:
До сьогодні наприкінці українського весілля зберігся обряд покривання молодої — одягання на голову хустки як символу заміжжя.
Покривання молодої, яка оплакує своє дівування після вінчання. Свашка (зліва) тримає тарілку, на якій подавали очіпок – знак заміжньої жінки. Наречена на фото вже одягла його. 1909 рік, неподалік м. Дніпро. Джерело: Локальна історія
У часи козаків перед походом дівчата дарували козакам хустки на знак вірності. Цю традицію описув Тарас Шевченко у баладі “Хустина”:
Дарувала шиту шовком хустину,
Щоб згадував на чужині
Коли чоловіки вирушали на заробітки, жінки дарували їм дорогі хустки — як оберіг.
Важливою була хустка і в поховальних обрядах. У Карпатах та на Галичині жінки перев’язували чорну хустку як знак жалоби. У деяких регіонах хустками покривали хоругви, свічки, а іноді й закривали очі померлому. Часто підборіддя покійника підв’язували хусткою, щоб рот залишався закритим.
Фольклорист Зенон Кузеля на початку ХХ ст., перебуваючи на Буковині, описував звичай в’язати померлому парубкові на шию “чорну хустку з китицями” — так звану басму.
Танці, народні гуляння та… еротика
Хустка мала й легкий еротичний підтекст (без вульгаризації теми сексу). Наприкінці XIX — на початку XX ст. на Поліссі існував обряд, за яким “молодий поднимає хустку і цьолує її [молоду], зводить її”. Дослідниця Марія Маєрчак у монографії “Ритуал і тіло” пояснює, що дієслово “зводити” мало стійкий сексуальний конотат — “звабити”.
Хустку часто використовували під час народних гулянь і танців. Ігри з хусткою між дівчатами та парубками мали кокетливий характер із легким фліртом. Раніше під час купальських святкування дівчина могла кинути хлопцю хустину на знак симпатії. Навіть нині на весіллях є танці з хустиною, де вона є символом запрошення, поваги чи прихильності.
Коли виник День української хустки?
Вперше День української хустки провели 7 грудня 2019 року у Вінниці. Тоді це свято святкували не лише в Україні, але й у Канаді, США, Іспанії, Португалії, Латвії, Казахстані, Йорданії та Індії.
У 2020 році було встановлено національний рекорд — найбільша кількість жінок в українських хустках, фото яких викладено в соціальних мережах. Тоді за 24 години участь взяли більше ніж три тисячі жінок із 13 країн світу. Того ж року до Дня хустки вінничанки зняли відеокліп на пісню “Хустка, хусточка, хустина..,”
Ярослав Куцій
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
