У Калуші 21 грудня на Алеї віри та надії відбулася акція-нагадування про військовополонених і зниклих безвісти українських захисників. Родини воїнів та небайдужі мешканці громади зібралися, аби вкотре нагадати суспільству: багато українців досі не вдома, і на них чекають.
Ділиться Інформатор.
21 грудня в Калуші родини військовополонених та зниклих безвісти захисників разом із небайдужими мешканцями громади, священнослужителями та представниками влади зібралися на Алеї віри та надії. Метою акції стало нагадування про воїнів, які досі перебувають у полоні або вважаються зниклими безвісти, та про їхні родини, для яких очікування не припиняється ні на день.
Під час заходу звучали слова про наближення Різдва — часу, який здавна асоціюється з родинним теплом і поверненням додому. Водночас для багатьох українських сімей цьогоріч свята минають у тривозі та болю.
“Уже 25 грудня ми відзначатимемо Різдво Христове. Це час, коли українські родини з давніх-давен збиралися за одним столом, коли кожна хата світилася теплом, а у кожному домі чекали на диво, на зустріч, на повернення своїх. Та цьогоріч у багатьох українських сім’ях буде сумний Святий вечір. За різдвяним столом пустує місце того, хто мав сидіти поруч…” — йшлося під час акції.
На Алеї віри та надії представили символічну інсталяцію — накритий скатертиною стіл, на якому розмістили дідух і запалену свічку. Поруч — порожнє крісло з військовою формою. Ця інсталяція стала візуальним нагадуванням про порожнє місце за святковим столом у домівках родин, які досі чекають на своїх захисників.
Учасники заходу провели хвилину тиші за тими, хто нині перебуває в полоні, чиї долі залишаються невідомими, а також вшанували пам’ять загиблих українських воїнів хвилиною мовчання.
Священнослужителі разом із присутніми помолилися за повернення всіх, кого чекають удома. Також вони освятили прапори, банери та портрети військовополонених і зниклих безвісти захисників, з якими їхні рідні прийшли на акцію.
Ініціаторами акції стали сім’ї безвісти зниклих захисників із Калуської громади. Одна з них — Христина Невірець, дружина зниклого безвісти воїна, поділилася власними переживаннями.
“Кожен день для мене — це боротьба. Кожна ніч для мене — це не сон. Це допити з темрявою, телефон у руках і страх почути не дзвінок, а тишу… Люди ставлять ялинку, а я досі чекаю, що він принесе її додому зі щирою посмішкою та обіймами. Поки хтось святкує, ми — рідні зниклих безвісти та полонених — шукаємо. Ми молимось, щоб наші рідні просто вижили. Для когось це святковий вечір, а для нас — ще один день боротьби з відчаєм”, — поділилась Христина Невірець.
Свою позицію озвучила й представниця ГО «Звільнити всіх» Інна Базюк. Вона розповіла про колективне звернення, у якому просять ініціювати щомісячні зустрічі із родинами полонених та зниклих безвісти захисників та відповідних структур, щоб рідні мали змогу отримати відповіді на усі питання, що їх турбують.
“Від імені нашого громадського руху я звертаюсь до вас: у нас існує колективне велике звернення до органів влади і місцевого самоврядування, адже я знаю, що в багатьох сімей є дуже багато питань, на які немає відповідей і дуже багато зачинених дверей”, — зазначила Інна Базюк.
На акції були присутні й двоє звільнених із полону захисників — Ярослав Гелем та Андрій Біник. Вони поділилися власним досвідом перебування в неволі та словами підтримки для родин, які досі чекають на своїх близьких.
Кожен охочий із числа родин зниклих безвісти та полонених мав можливість виступити, звернутися до суспільства та донести власний меседж.
“Такі акції дуже важливі, адже вони несуть меседж суспільству. Зниклі — не цифри, не статистика. Це люди, які стояли на захист держави, і за ними стоять їхні сім’ї, які не дадуть забути про своїх героїв. Ми не маємо права мовчати, ми не маємо права забути зниклих безвісти та полонених. Ми тут стоїмо не для того, щоб зробити якийсь концерт. Ми тут стоїмо, щоб нагадати суспільству про наших рідних…” — сказала дружина та сестра безвісти зниклих військовослужбовців.
Цього дня на Алею віри та надії вперше внесли полотнище чорно-білого прапора — прапора надії. Ініціатором його створення став захисник Маріуполя, колишній військовополонений Сергій “Волина” Волинський.
Чорний колір символізує полон, біль і страждання, білий — незламну надію на звільнення, свободу та повернення українських воїнів додому.
Акція мала й благодійний характер — під час заходу збирали кошти на підтримку 102-ї окремої бригади. Усі зібрані донати передадуть на потреби військових.
Читайте також — “Татку, я буду твоїм голосом”: у Калуші автопробігом та молитвою нагадали про зниклих безвісти та полонених воїнів
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
