Від моменту заснування Пістиня основним заняттям населення був вибудобуток солі. Цьогоріч минає 650 років від першої писемної згадки про село, що у Косівському районі.
Пише Інформатор Коломия.
Перша письмова згадка про Пістинь датується 1375 роком і стосується права власності на соляне джерело. Село простягається вздовж річки Пістинька.
Поселення тривалий час було важливим соляним центром регіону, а згодом — осередком ремесел та визвольного руху.
У 1416 році король Владислав Ягайло передав село у володіння Василькові Тептуковичу.
Основним заняттям мешканців упродовж століть був видобуток солі. Невеликих копанок вистачало, щоб забезпечити сіллю все поселення.
Соляний промисел та кушнірство
У XIV–XV століттях соляний промисел був ключовим джерелом “коломийської солі”я Поселення мало укріплену структуру з “верхнім” і “нижнім замчищем”, що було зумовлено татарськими нападами. Зокрема, у 1621 році Пістинь зазнав значних руйнувань від ординців, а у XVII столітті потерпала й від міжусобних конфліктів феодалів.
З кінця XIX століття село стало відомим як осередок кушнірства — вироби місцевих майстрів знали на Коломийщині й Снятинщині. Війни ХХ століття знищили середмістя, після чого Пістинь остаточно втратила статус міста.
У 1910 році на околицях Пістиня виявили кам’яну сокиру віком понад 5 тисяч років, що підтверджує давнє заселення цієї території. За однією з версій, тут мешкали племена коців, від яких могла походити назва “Гуцульщина”. За легендою, перші поселенці обрали це місце через безпеку та назвали його Пустенем.
Давня церква Успіння Пресвятої Богородиці
У 1600 році в селі почали будівництво дерев’яної церкви Успіння Пресвятої Богородиці, яку обнесли кам’яними мурами. Сьогодні це найстаріша церква Гуцульщини. Поруч розташоване джерело “Іванкова криничка”, якому приписують цілющі властивості.
За легендою, храм збудували не там, де планували, бо будівельні матеріали щоночі “переносила невидима сила”.
У 1786 році Пістинь отримав Магдебурзьке право і на певний час став містом. У центрі сформувалась ринкова площа, працював млин, забудова була переважно дерев’яною. Зросла чисельність польського та єврейського населення, хоча українці залишались більшістю. Станом на 1870 рік у Пістині проживало майже 3 тисячі людей.
У незалежній Україні в селі встановили меморіал повстанцю Івану Дебринюку “Непорядному”, а у 2015 році під час відновлення криївки в Пістині знайшли архіви УПА Коломийщини та Косівщини, які стали важливим історичним джерелом.
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
