Різдвяна історія, написана понад півтора століття тому, несподівано точно лягла в реалії сьогоднішнього дня. У Калуші містерія за п’єсою Пантелеймона Куліша “Іродова морока” у постановці Народного аматорського театру “ЛюбАрт” прозвучала не лише як реконструкція минулого, а як жива розмова про війну, спротив і світло, яке щоразу перемагає темряву.
Розповідає Інформатор.
Спершу різдвяна містерія повинна була відбутися на задньому дворі ПК “Мінерал”, але через несприятливі погодні умови — сильний вітер у Калуші наробив лиха — організатори були змушені перенести прем’єру дійства до зали палацу культури. Попри зміну локації, виставу вирішили не скасовувати, аби не зривати різдвяну зустріч із глядачем.
Перед початком у залі зібралися калушани різного віку — від дітей до людей старшого покоління. На початку до всіх звернулася засновниця та режисерка Народного аматорського театру “ЛюбАрт” Любов Липовська:
“Вистава мала бути на подвір’ї ПК “Мінерал”, але Бог так “наказав”, щоб усі зайшли до залу. Містерію ми ставимо за п’єсою Пантелеймона Куліша. Вона ХІХ століття, але є багато тексту, який відгукується нам у сучасності. Насправді ми планували бігати по сходах та показувати нашу виставу на широких просторах, але зробимо спробу відтворити її у таких умовах. Різдво є Різдвом. Бажаю вам гарного перегляду”.
Дійство розпочалося з появи звіздарів та ангелів, які заспівали “Тиху ніч”. Живий спів без фонограми створив ефект старовинного вертепу, де головним інструментом є голос і присутність, а не технічні засоби.
Різдвяна містерія “Іродова морока” у постановці “ЛюбАрту” показує біблійні сюжети народження Ісуса Христа, намагання царя Ірода знайти Його та вбити, переплітаючи їх із мотивами національного життя українців минулих століть, що добряче відгукуються у ХХІ ст. У виставі чітко прочитуються паралелі з сучасністю: образи поневолювачів, насильства й спротиву мають виразне звучання.
Зокрема, у постановці ненависна російська імперія протистоїть козакам — захисникам українців. Цей конфлікт подано не завуальовано, а прямо, що викликало відчутну реакцію залу.
Відтак чи не центральною сценою вистави стала поява козака, який приніс «гостинці» для москалів — як відгомін національно-визвольної боротьби українського народу проти поневолювачів. Ця сцена органічно впліталася у біблійний сюжет народження Ісуса як символ перемоги світла над темрявою.
“Оце нате вам гостинця із тієї Січі. Не забрали срібло, злото і в мішках доляри”, — звертається козак до москалів.
Водночас в образі царя Ірода, якого захопив у заручники український козак, глядач легко міг розгледіти зовнішнього ворога нашої держави — московського царя. Така алюзія зчитувалася без додаткових пояснень.
Поміж дійством звучали й рядки з першої редакції п’єси “Іродова морока” Пантелеймона Куліша у виконанні молоді “ЛюбАрту”:
На Вкраїні новина:
Іскрутився сатана.
Ой, чого, чого скрутився?
Бо Спас миру народився!
Гей, гоц гоцака!
Потанцюймо козака!
Треба жити, треба й бити,
Наша доля така!
Потанцюймо, звеселімось,
Годі вже журитись
(із першої редакції “Іродової мороки” Куліша)
Ще один фрагмент, який прозвучав у виставі, став кульмінаційним за змістом і настроєм:
А ми в світі будемо жити,
Господа хвалити,
Що нам Правду, стару матір,
Дав оборонити.
Гей, музики, баси, бубни!
Ріжте та гудіте!
Люди добрі! всі до мене,
Гуляти ідіте.
Серед царської світлиці,
Де криваві ради,
вдаримо об землю лихом
Царю на досаду.
Слава Спасу у Вифлеємі,
Слава тій просвіті,
що розлила так, як море,
воду й правду в світі
Зазначимо, що ці рядки, написані у ХІХ столітті, звучали особливо актуально в умовах повномасштабної війни, надаючи містерії не лише релігійного, а й виразного громадянського сенсу. На завершення усі присутні заколядували низку колядок: “Бог ся рождає”, “Небо і земля” та інші. Спільна коляда із кількахвилинними оплесками акторам стала фінальним акордом дійства та об’єднала сцену й залу в єдиний простір різдвяної традиції.
Що відомо про п’єсу Пантелеймона Куліша “Іродова морока”
Перша редакція п’єси Пантелеймона Куліша “Иродова морока” з’явилася у 1869 р. та була надіслана у львівську газету “Правда”. Вона мала яскраво антимосковське спрямування, у якому осуджувалося російське самодержавство. Однак, як зазначав Михайло Грушевський, який віднайшов першу редакцію твору, Кулішу вдалося її видати лише у 1879 році, але одразу усі до єдиного примірники були конфісковані (догадайтеся ким…) і до широкого загалу твір не дійшов.
Лише у 1909-1910 рр. з’явилися передруки із другого видання. Першу редакцію у 1920-их рр. віднайшов історик Михайло Грушевський, який зазначив, що “Іродова морока” Куліша – “…їдка, грізна, до неба вопіюща сатира на сучасне Московське царство та його насильства над Україною. Деякі ліричні частини сього твору в сім аспекті роблять дуже сильне вражіння!”
Втім, все ж таки першу редакцію 1869, яка мала яскраве антимосковське забарвлення все ж було надруковано на початку ХХ ст. За словами Грушевського, це вдалося Сильвестру Яричевському у 1909 році. Текст був надрукований у часописі “Буковина”:
“з відпису одержаного в 1890-х рр. від перемиського священика Володимира Домета Садовського. Ся копія Мороки”, доволі потерта в уживанню, списана була, як значиться на ній, в Грималові (коло Тарнополя) 12 серпня 1869 р. якимсь О. М. Свир чи Сбіер…ім’я написано не чітко, і сеї особи Яричевський не міг вияснити. Затитулована копія так: Иродова Морока, вертепна мистерия на різдвяні свята. Тараса Шевченка”. З того можна міркувати, що присланий до Правди” оригіналвід котрого безпосереднє чи посереднє йде отся копія, не мав на собі ймення автора, і хтось на здогад написав автором Шевченка. С. Яричевському, коли він друкував сю копію, варіянт Хуторної Філософії” не був відомий, і тому в своїх поясненнях він головну увагу звернув на усталення особи автора: на підставі згаданого листа Вахнянина, звісного йому, він здогадувався, що автором Мороки” був Куліш”, – міркування Грушевського про першу редакцію різдвяної п’єси Куліша у статті 1927 р., що була опублікована у журналі “Україна”.
Ярослав Куцій
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08