Випиває горнятко кави щодня: на Рожнятівщині 100-річчя відзначив політв’язень та людина-епоха Микола Корольчук

Сьогодні, 16 січня, у селі Петранка на Рожнятівщині особлива подія — свій столітній ювілей святкує Микола Олексійович Корольчук. Учасник ОУН та єдиний у громаді президентський стипендіат зустрів своє 100-річчя з ясною пам’яттю та незгасним болем за долю рідної країни.

Пише Інформатор.

Життя Миколи Корольчука — це літопис українського спротиву, загартований сирітським дитинством, його дні та ночі проведені у таборах з непохитною вірою в Бога. Навіть у поважному віці Микола Олексійович цікавиться новинами, бо як ніхто інший знає ціну свободи, яку сьогодні знову виборюють українці.

Народився 100-річний ювіляр у 1926 році в багатодітній родині. Втративши матір у трирічному віці, хлопець рано пізнав працю, а в 16 років уже став до лав юнацтва ОУН. Виконуючи обов’язки зв’язкового, він розповсюджував листівки та підтримував зв’язок із боївками, доки у жовтні 1944 року під час більшовицької облави його не заарештували разом з іншими мешканцями Петранки. Слідство у Франківську стало справжнім колом пекла, де допити не припинялися ні вдень, ні вночі.

Далі був етап до Казахстану, у сумнозвісний “СТЕПЛАГ” у місті Кенгір. Там Микола Корольчук став номером “СК-937”, які носили на нозі, трохи вище коліна, на плечах та на рукаві. Проте саме тут, серед вихідців із Прикарпаття та Галичини, визрів дух повстання, учасником якого став і пан Микола. Лише у 1956 році він повернувся додому, де все подальше життя працював електриком, будуючи нове життя в рідному селі.

Сьогодні ювіляр оточений родиною — дітьми Романом та Світланою, 4 онуками та 6 правнуками. Дружина пана Миколи померла 8 років тому. Донька довгожителя Світлана Ленів, яка працює бібліотекарем у місцевій гімназії, розповідає, що батько щодня випиває горнятко натуральної кави зранку. Секрет його довголіття, на думку рідних, криється у глибокій духовності. Ювіляр упродовж усього життя суворо дотримувався посту на Святвечір та у Страсну п’ятницю, виблагавши своє довголіття у Бога молитвою.

Микола Олексійович і зараз пам’ятає ті молитви, що тримали його в таборах.

“Коли ми сідали вечеряти, то всі гуртом промовляли слова молитви: за Україну, за прожитий день і просили Господа допомогти дочекати завтрашнього ранку. Сьогодні я знову прошу лише одного — щоб Бог зберіг наших воїнів і подарував Україні такий довгоочікуваний мир. Я бачив багато воєн, але вірю, що ця правда переможе, як перемогли ми колись у таборах, не давши зламати свій дух”, — наголошує 100-річний дідусь.

Нагадаємо, раніше в інтерв’ю 99-річнй політв’язень Микола Корольчук детально розповів про 10 років поневірянь в таборах та поділився спогадами про жорстокі допити, табірний побут і вірність ідеалам ОУН, попри десятиліття репресій.

Мар’яна Локатир

Фото Богдана Корольчука.

Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08