Перукарка з Калущини понад два роки безплатно стриже поранених військових

Уже понад два роки Надія Яців, мешканка села Негівці Верхнянської громади, присвячує свій вільний час волонтерству, яке стало для неї справжньою життєвою місією. Жінка, яка працює в одному з калуських салонів краси, регулярно бере вихідний, щоб пройти вісім поверхів місцевої лікарні з перукарським інструментом у руках.

Пише Інформатор, посилаючись на “Вікна”.

За один такий візит Надія Яців встигає оновити зачіски десяткам захисників, а її особистий рекорд становить 60 бійців за день. Свій шлях у професії Надія розпочала лише у 38 років, змінивши кілька спеціальностей — від лаборантки до кондитера, проте саме в перукарському мистецтві знайшла можливість бути максимально корисною іншим. Ідея допомагати пораненим з’явилася після того, як вона приєдналася до свого племінника-барбера, котрий уже відвідував госпіталі. Відтоді Надія зрозуміла, що для воїнів важлива не лише зачіска, а й щире людське спілкування та підтримка.

Одним із постійних клієнтів Надії став 27-річний Микола Іващенко, десантник 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Уродженець Долинщини, він отримав важке поранення у квітні 2025 року під час виконання бойового завдання на Курщині. Внаслідок прильоту міни хлопець втратив праву руку, яку йому ампутували по ключицю в одній із київських лікарень. Зараз Микола проходить реабілітацію в Калуші, вчиться жити з механічним протезом, вивчає англійську мову та навіть займається спортом. Для нього візити Надії — це передусім прояв поваги та турботи, якої так потребують військові в тилу. Воїн зізнається, що швидкість роботи майстрині та її приємна вдача змушують його повертатися до неї в салон навіть тоді, коли він збирається поїхати додому в Яворів “красивим”.

Діяльність Надії Яців виходить далеко за межі звичайної стрижки. Кошти, які клієнти залишають їй у салоні як “чайові”, вона не забирає собі, а витрачає на потреби поранених: купує фрукти, солодощі, предмети гігієни та памперси. Жінка зізнається, що емоційно буває дуже важко, адже кожна історія бійця — це біль і трагедія. Багато захисників приїжджають здалеку, до когось не навідуються рідні, а хтось пережив особисту драму в сім’ї через війну. Надія намагається знайти підхід до кожного: з кимось жартує, а з кимось просто мовчки розділяє їхній біль. З багатьма колишніми пацієнтами вона підтримує зв’язок і після їхньої виписки, радіючи кожному відео, де бійці знову стають на ноги.

Справа Надії стала родинною традицією. Її чоловік із червня 2025 року також став до лав Збройних сил України, а діти активно допомагають мамі в її волонтерських ініціативах. Залучаючи до благодійності артистів та друзів, вона прагне перетворити лікарняні палати на місце, де воїни відчувають себе частиною громади. Надія переконана: для захисників головне не подарунки, а те, щоб люди приходили просто поспілкуватися і почути їх, доводячи, що їхня жертва є важливою для кожного в тилу.

Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08