Христос серед війни й тиші монастиря: різдвяна вистава, яка не залишає байдужим | РЕПОРТАЖ

Чи задумувалися ви, що відбувається у стінах монастиря напередодні Різдва? Театр “В каптурах” (УГКЦ) із Львівщини презентував у Калуші різдвяну виставу “Невпізнаний гість” про монастирський побут, сатиру, біблійні образи та фронтову реальність, змушуючи глядача замислитися: чи здатні ми впізнати Христа сьогодні — у війні, у ближньому, у щоденному виборі.

Ділиться Інформатор.

Виставу показали студенти Василіянського інституту філософсько-богословських студій імені митрополита Йосифа Велямина Рутського з Брюховичів (Львівщина). Показ відбувся на парафії Царя Христа у Калуші.

Сюжет розпочинається з імпровізованого репортажу журналістів у стилі програми «Файна Юкрайна», які намагаються зазирнути у повсякденне життя монастиря напередодні народження Христа. Окрім молитов і читання Святого Письма, монахи зайняті цілком буденними справами — шукають дешевшу «бульбу», прибирають приміщення та готують святковий стіл.

Коротко про виставу “Невпізнаний гість” від монашого театру “В каптурах”:

Вистава пронизана сучасними мотивами війни. Сідаючи за різдвяний стіл, герої наголошують на потребі згадати кожного воїна, який нині у холодному окопі захищає право українських родин на відносно мирне Різдво.

Під час різдвяної вечері монахи моляться та сідають за стіл. Раптом тишу порушує стукіт у двері — і кожен задумується: чи кликав хтось гостя? Після кількох секунд з’являється світло ліхтаря, а згодом — чоловік, яким виявляється Ісус. Втім, монахи не одразу впізнають Його, адже, за їхніми словами, усі чекають на прихід дитятка Ісуса.

Згодом до монастиря заходять колядники з гумористичними діалогами — вони запитують про дублікат ключів від раю, які має апостол Петро, та цікавляться, куди після смерті потрапила теща одного з них — до раю чи пекла.

Кульмінацією вистави стає поява військовослужбовців із фронту, які також долучаються до різдвяної вечері разом з Ісусом. Не повіривши Його словам, герої чують історії життя кожного присутнього, особливо воїнів. Ісус пояснює, що Він поруч із ними всюди — на Донбасі, під час обстрілів і виходу з оточення.

Увесь вечір журналісти ведуть приховану зйомку. Проте, переглянувши запис, вони не бачать Ісуса — лише людей, які, на їхню думку, розмовляють самі з собою. Репортери роблять висновок, що їм “потрібен лікар”. Вистава викликала щирі емоції у глядачів — у залі сміялися там, де було смішно, і не стримували сліз у драматичних моментах. На завершення актори виконали сучасну українську коляду про сьогодення України, яка знайшла живий відгук у присутніх.

На нашу думку, мораль вистави “Невпізнаний гість” проста, але дуже жорстка й актуальна — і саме цим вона працює.  По-перше, вистава про нездатність людини впізнати Христа там, де вона його не очікує. Монахи чекають Дитятка в яслах, у звичній і зрозумілій формі, але не впізнають Ісуса в дорослому чоловікові, який стукає в їхні двері. Це пряма метафора: ми часто очікуємо Бога в “правильних” обставинах, але не готові побачити Його в незручній, несподіваній реальності.

По-друге, вистава говорить про формальну віру. Молитви, Святе Письмо, різдвяний стіл — усе ніби правильно, але без живого співпереживання та відповідальності ця віра стає обрядовістю. Саме тому журналісти не бачать Ісуса на записі: для стороннього ока, яке шукає лише картинку й сенсацію, присутність Бога просто “не фіксується”.

По-третє, війна стає місцем Божої присутності. Ісус говорить, що Він на Донбасі, під обстрілами, під час виходу з оточення. Мораль тут недвозначна: Христос сьогодні не лише біля різдвяного столу, а насамперед поруч із тими, хто воює й ризикує життям заради майбутнього України. Забути про це — означає втратити сенс Різдва.

Вистава наголошує: Різдво — це не очікування чуда ззовні, а готовність відчинити двері серця. Ісус уже поруч — у воїні на фронті, у людині, яка потребує підтримки, у тих, хто страждає. Питання лише в тому, чи здатні ми побачити Його і прийняти.

Вистава також болісно торкається теми сучасної людини, засліпленої постійним фіксуванням життя на камеру. У прагненні зняти, зберегти й викласти ми часто втрачаємо сам момент — не проживаємо його, не відчуваємо тиші, не помічаємо краси поруч. Камера працює, а серце — ні.

“Невпізнаний гість” нагадує про потребу зупинитися хоча б на мить, відкласти телефон, подивитися навколо і просто подякувати за життя, яке триває навіть у найскладніші часи

Таким чином, “Невпізнаний гість” нагадує: Христос приходить до кожного, але зустріч із Ним залежить від нашої уважності, відкритості й відповідальності. Це і є справжній зміст Різдва.

 

Читайте нас в Google новинах

Ярослав Куцій

Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08