3 лютого у світі відзначають Всесвітній день боротьби з ненормативною лексикою. Це привід замислитися не лише над тим, чи варто лаятися, а й як саме. Українська мова має власні колоритні способи емоційного висловлення — без запозичених російських матюків.
Розповідає Інформатор.
Російські лайливі слова масово увійшли в повсякденне мовлення українців ще за радянських часів. Однак ці матюки не є частиною української мовної традиції й фактично не перекладаються — в українській мові просто немає відповідних аналогів.
Головна різниця між українською та російською лайкою — у змісті й функції. Російська ненормативна лексика здебільшого зводиться до теми статевого акту, репродуктивних органів та використовується замість розділових знаків. В українській мові кожне лайливе або різке слово має чітке значення й не є фоновим шумом у мовленні.
Українська лайка історично пов’язана з побутом і повсякденними ситуаціями — найчастіше з темою “справляння потреб” або моральною оцінкою поведінки людини. Вона менш агресивна, але не менш емоційна.
Мова також пропонує цілий арсенал яскравих слів для характеристики людей — без відвертої грубості. Серед них: потвора, нездара, нікчема, нероба, ледацюга, волоцюга, бовдур, недотепа. Ці слова передають різні відтінки ставлення — від іронії до осуду — й описують інтелект, характер, працелюбність чи моральні якості.
Окреме місце в українській лайці займають вигуки — саме вони найчастіше злітають з уст під впливом емоцій. Наприклад, “овва!”, “йой!”, “отакої!”, “дзуськи!”, “трясця!”.
Інші різкі вислови, які часто помилково намагаються “перекладати” з російської, в українській мові мають зовсім інше звучання:
- “Йди під три чорти!”,
- “Пішов до бісової матері!”,
- “Не бзди!”
- “Поцілуй мене в ср*ку!”
- “Трясця твоїй матері…”
- “Aх ти cобача кров!”
- “Дідько б тебе взяв!”
- “Ах ти ж когут общипаний!”
- “Пан хоче мати чудову гаму кольорів на обличчі?”
- “Діждався ср*ної немочі”
- “Морда — хоч пацюків бий!”
- “Стули пельку!”
Останнє, до слова, походить від слова лихоманка.
Українська лайка багата й на прокльони — іноді злі, іноді кумедні, але завжди образні:
- “А щоб тебе злидні обсіли”,
- “А щоб ти скис”,
- “Дідько б тебе взяв”,
- “А щоб твоєю мордою просо молотили”,
- “А щоб тобі заціпило”.
Вони демонструють емоції, не переходячи межі вульгарності.
Всесвітній день боротьби з ненормативною лексикою — ще одна нагода згадати: українська мова дозволяє бути емоційними, різкими й дотепними водночас. І для цього їй не потрібні запозичені матюки.
Фото Анатолія Базилевича до “Кайдашевої сім’ї”
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08