Мисткиня з Рожнятова Евеліна Тринцолин доводить, що скло може бути не лише предметом побуту, а й глибоким мистецтвом, що підкорює світ. Сьогодні її роботи виставляють у Парижі та Люксембурзі, а сама художниця готується до роботи в престижних центрах США.
Пише Інформатор.
Художниця Евеліна Тринцолин презентує українське скло на найбільших світових бієнале. Пройшовши школу львівської академії, вона навчилася бачити у склі не просто матеріал, а простір для почуттів. Родом із Рожнятова, вона створює роботи, які відомі далеко за межами нашої країни. Для Евеліни скло — це не просто матеріал для сувенірів, а спосіб передати складні почуття та емоції. Її скульптури здаються “живими”: всередині масивних фігур можна побачити бульбашки повітря та гру світла, що створює ілюзію постійного руху. Власну пластичну мову художниця відшліфувала у Львівській академії мистецтв під керівництвом відомого художника-скляра, академіка наук Андрія Бокотея. Саме там вона навчилася бачити у склі особливу філософію — здатність матеріалу самому підказувати сенс твору.
Найбільше майстриня любить працювати з гутним склом — технікою, в якій об’єкт створюється вручну біля розпеченої печі. Її роботи нагадують то глибини океану, то складні людські стани.
Міжнародне визнання прийшло до Евеліни після виставок у Люксембурзі та Парижі. Під час війни її мистецтво набуло нового, глибшого значення. У 2022 році в Парижі, в межах резиденції UNESCO та Artist at Risk, вона створила інсталяцію “Історія розбитого вікна”, що імітувала фрагменти розбитих вікон. Скляні тріщини стали символом колективної травми, яка торкнулася кожного, але водночас — і надії, адже крізь будь-яку тріщину все одно пробивається світло. Талант Евеліни був відзначений міжнародною премією молодих склярів імені Андрія Бокотея, головною нагородою якої є практика та стипендія у всесвітньо відомій школі художнього скла Pilchuck Glass School у США. Участь у програмі запланована на кінець цього року. Евеліна стане другим художником з України, запрошеним до цієї міжнародної освітньо-мистецької інституції.
“Для мене скло — це не просто матеріал, а живе середовище з власною волею. Працюючи з гарячою масою, я ніби фіксую енергію моменту, замикаючи всередині повітря і світло. Своїми роботами я прагну створити простір, у якому людина може зупинитися й побути в тиші. Я часто думаю про крихкість — і скла, і нашого життя, особливо тепер, коли крізь “тріщини” нашого світу ми вчимося бачити промені, що ведуть до світла. Скло дивовижне: воно може бути міцним зовні, але залишатися рухливим і живим усередині. Я хочу, щоб глядачі, дивлячись на мої роботи, відчували стан, який неможливо передати словами”, — зазначила майстриня.
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
