У Долині вже майже вісім років діє громадська організація “Дружня лапа”, яка займається стерилізацією безпритульних тварин, лікуванням і тимчасовою перетримкою.
Інформатор поспілкувався з волонтеркою Вікторією, яка разом із помічницею пані Надією опікуються тваринами — собаками та котами, що потрапили в біду.
– Пані Вікторіє, розкажіть, як виникла “Дружня лапа” і чим займається організація сьогодні?
– “Дружня лапа” створена у 2018 році, щоб гуманно регулювати чисельність безпритульних тварин. Ми не притулок — у нас немає таких можливостей. Але життя розпорядилося інакше: люди часто залишають у нас тварин, яких збила машина, у яких стріляли чи які потрапили в каналізацію. Ми їх лікуємо, доглядаємо, і поки вони не одужають — перетримуємо в центрі.
– Скільки зараз тварин перебуває під вашою опікою?
– Нині ми доглядаємо 60 тварин. Є і собаки, і кішки. Дехто з них уже старенький або має хронічні хвороби чи онкологію. На жаль, таких тварин люди не хочуть забирати, тому вони залишаються в нас надовше.
– Ви згадали, що люди часто підкидають тварин. Це справді така поширена проблема?
– Так і це дуже болюче питання. Багато хто помилково вважає, що ми притулок, тому просто залишають біля воріт кошенят чи цуценят. Особливо часто це роблять мешканці сіл. Ми пояснюємо, що наша головна мета — стерилізація вуличних тварин, щоб зменшити їхню кількість гуманним шляхом. Але серце не дозволяє відмовити, коли бачиш поранену чи голодну тварину, яку нам підкинули чи від неї просто відмовилися господарі.
– Як ви справляєтеся фізично і фінансово з такою кількістю підопічних?
– Важко, бо роботи багато, а робочих рук мало. По неділях приїжджають ще дві жінки нам на допомогу. Доводиться самостійно ставити крапельниці, обробляти рани. Якщо потрібно зробити аналізи чи поставити діагноз, везу тварину у ветеринарну клініку в Івано-Франківськ.
Ми відкриваємо збори коштів, співпрацюємо з благодійними фондами, проводимо стерилізаційні акції. Без допомоги небайдужих людей ми б не впоралися.
– Які зараз є найважчі випадки серед ваших підопічних?
– У нас бувають онкохворі собаки та коти. На цей час є дві собаки без лап і одна собака-спинальник, яка має параліч. Це постійна боротьба за життя, але ми не здаємося. Кожна тварина має право на шанс.
– Ви часто бачите наслідки жорстокого поводження з тваринами. Що відчуваєте, коли стикаєтесь із таким?
– Біль і шок. Особливо боляче, коли це роблять у селах, де люди, здавалось би, ближчі до природи. Іноді навіть не розуміють, що тварина відчуває біль і страх так само, як людина. Не розумію, як люди можуть бути такими байдужими до тих, хто не може себе захистити.
– Що вас мотивує продовжувати цю нелегку справу?
– Очі врятованої тварини. Коли бачиш, як кіт, який колись не міг ходити, знову бігає; коли собака, що боялася людей, починає довіряти тобі — це безцінно. Ми не можемо змінити весь світ, але можемо змінити світ для конкретної тварини. І це вартує всіх зусиль.
Мар’яна Локатир
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
