І в горі, і в радості: 65 років спільного життя відзначило подружжя з Рожнятівщини

Вони обмінялися обітницями ще 12 лютого 1961 року на свято Трьох Святих і відтоді їхня спільна дорога триває вже понад шість десятиліть. Подружжя Дмитра та Анастасії Шевчуків із села Рівня на Рожнятівщині відсвяткувало унікальну дату — 65 років життя в одному шлюбі, що в народі називають “залізним весіллям”.

Пише Інформатор.

Символ надзвичайної міцності, що загартовувався десятиліттями — саме так називають “залізне весілля”. Дмитро Григорович та Анастасія Михайлівна Шевчуки з села Рівня Рожнятівської громади цими днями відзначають вражаючу дату — 65 років спільного подружнього життя. Це свято рідкісне і почесне, адже такий союз свідчить про глибоку повагу та нерозривний зв’язок, який став твердим, як сталь, і цінним, як діамант.

Дмитру Григоровичу сьогодні 87 років, а Анастасія Михайлівна навесні зустрічатиме своє 86-річчя. Пліч-о-пліч вони пройшли крізь нелегкі часи, зумівши зібрати “намисто” щасливих подій. Їхня історія почалася у рідному селі на вечорницях, де молодь збиралася в хатах, співала та спілкувалася. Саме там між ними спалахнув той самий вогник, який вони зуміли пронести крізь усе життя. Після двох років зустрічань, у лютому 1961 року, пара побралася.

Кажуть, що сучасне популярне свято — День святого Валентина, яке відзначають 14 лютого, для юних Дмитра та Анастасії тоді було зовсім невідомим. Свій союз вони скріпили 12 лютого і цей вибір був свідомим та глибоко духовним. Дату одруження обрали символічну — на свято Трьох Святих. Подружжя вірило, що Василій Великий, Григорій Богослов та Іван Золотоустий стануть небесними покровителями їхньої родини. Бойківське весілля було гучним і престижним на той час: понад 150 гостей частувалися у сусідських хатах, а гуляння тривали до самого ранку.

Життєвий шлях Шевчуків був сповнений важкої праці. Пан Дмитро працював на вузькоколійці, їздив на сезонні роботи, а згодом 30 років віддав Брошнівському лісокомбінату “Осмолода”. Пані Анастасія 35 років трудилася в місцевому колгоспі імені Шевченка. Жінка зі смутком згадує, що тоді навіть декретних відпусток не давали, а діти зростали самостійними, поки батьки заробляли на шматок хліба.

Незважаючи на всі випробування, Дмитро Григорович завжди брав активну участь у житті громади, очолюючи церковну “двадцятку”, а Анастасія Михайлівна була берегинею дому, привчаючи дітей та онуків до християнських цінностей. Кажуть, що сьогодні їхнє найбільше багатство — це не статки, а велика родина: троє дітей (Люба, Марія та Ярослав), 7 онуків та 11 правнуків.

Дмитро Григорович з теплотою згадує роки молодості та порівнює їх із сучасністю.

“Веселі були часи і наша молодість. Танці, гучні співи під баян аж до ранку. Дівчата вишивали та в’язали. Подивився на Анастасію тоді й подумав: яка гарна дівчина. Ми з дружиною ніколи не дозволяли обставинам зруйнувати нашу родину. 65 років разом — в горі і в радості, завжди намагалися знаходити розуміння”, — з гордістю каже сивочолий дідусь.

На запитання, чи припав чоловік Анастасії Михайлівні до душі відразу, вона лише усміхається і відповідає,  якби не сподобався, ніколи б за нього не пішла заміж. Анастасія Михайлівна, розмірковуючи про сьогодення каже, що добро зараз панує на світі. Лише біда, бо в нас війна і нема порозуміння та доброти між людьми.

“Гине цвіт нації — молоді солдати, дівчата, цивільні… У мої часи було тяжко фізично, ми виживали, працювали без перепочинку. А тепер ніби і все є на світі, а нема злагоди. Найважливіше — це тепло близьких людей, а це наші діти, внуки і правнуки”, — ділиться мудрістю Анастасія Михайлівна.

Секрет їхньої довгої спільної дороги подружжя Шевчуків вбачає не у грошах чи статках, а у злагоді. Вони переконані: коли між чоловіком та дружиною є мир, вони здатні досягти всього. Звичайно, кажуть, що за 65 років були і радощі, і труднощі, і суперечки — адже без них не обходиться жодна родина.

“Потрібно вміти пробачати, радитися і розуміти одне одного. Тоді у подружньому житті все буде гаразд. А то зараз молоді одружаться, а як тільки виникнуть перші труднощі — відразу розлучаються. Просіть Бога, моліться, просіть Його ласки для своєї сім’ї. Ніколи не сумуйте, частіше усміхайтеся і любіть своїх половинок — тоді й самі житимете добре”, — підсумували розмову ювіляри.

Мар’яна Локатир

Читайте також: Випиває горнятко кави щодня: на Рожнятівщині 100-річчя відзначив політв’язень та людина-епоха Микола Корольчук

Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08