Микола Таран — вихідець із Калущини, уродженець села Небилів Перегінської громади, чиє ім’я добре відоме у світі ультрамарафонів. Чотириразовий рекордсмен України, призер забігів на Алясці та організатор благодійних подій в Європі та США, він поставив собі амбітну мету: підняти український прапор у кожному з 50 штатів Америки.
Нещодавно Микола Таран подолав свій 11-й марафон у штаті Північна Кароліна. Про особливості траси, політику в спорті та боротьбу за українську ідентичність за кордоном він розповів у інтерв’ю Інформатору.
— Миколо, розкажіть про Oak Island Marathon. Якою була траса та атмосфера в Північній Кароліні?
— Забіг відбувся 15 лютого в місті Оук-Айленд (Oak Island). Це дуже затишне відпочинкове місто, яке я б порівняв із нашою Одесою — тут немає чітко вираженого центру, панує атмосфера релаксу. Дистанція 42 км проходила вздовж узбережжя Атлантичного океану. Маршрут майже рівний, без важких перепадів, що ідеально для швидких результатів. Єдиний складний момент — високий міст перед фінішем. На нього треба вибігти, розвернутися і знову подолати підйом. Після цього залишається близько 7 км до фінішу. Погода була помірною, справжня зима, але без снігу.
— Ви були єдиним українцем серед тисячі учасників. Наскільки для вас важливою є ця репрезентація?
— Надзвичайно важливо. На дистанції 42 км було близько тисячі бігунів, переважно американці. Я був єдиним українцем у списку і слава Богу, не було жодного росіянина. Я переконаний, що спорт — це політика. Поки що немає повної заборони на їхню участь, але я зроблю все можливе, підпишу будь-яку петицію, щоб такий закон прийняли. Все має значення. Своїм бігом я доводжу, що наш народ сильний. Фініш із українським прапором — це моя незмінна традиція.
— Ви часто працюєте пейсмейкером на престижних марафонах. Чим відрізнялася ця роль у Північній Кароліні?
— Так, зазвичай у Штатах я працюю як офіційний пейсмейкер — це досвідчений бігун, такий собі “тренер-мотиватор” на трасі, який допомагає іншим тримати темп і фінішувати вчасно. Я вже працював у Лас-Вегасі, Х’юстоні, а зараз є офіційним пейсмейкером Miami Marathon. Проте в Оук-Айленді я був звичайним бігуном. Це був контрольний забіг перед моєю роботою в штаті Юта. Пробіг із запланованим результатом — 3:44:00. До речі, за день до марафону я ще офіційно пробіг дистанцію 5 км, тож за два дні мав два фініші.
— Багато хто сприймає біг як просте хобі. Що стоїть за цими 42 кілометрами?
— Я хочу, щоб люди не знецінювали цю працю. Правильно бігати — це талант, який потребує величезних тренувань. До марафону треба готуватися мінімум рік. Бігати на стадіоні біля дому — це одне, а офіційний старт — це зовсім інше. Реєстрація, форма, кросівки, квитки, проживання, харчування — часто одна поїздка обходиться у 500 доларів і вище. Але найскладніше — це саме фізична та психологічна підготовка.
— Ваша мета — 50 марафонів у 50 штатах. На якому ви зараз етапі?
— Це був мій 11-й марафон в 11-му штаті. Хоча в США я пробіг набагато більше, просто в деяких штатах виступав по два-три рази. Минулого року, наприклад, мав шалений досвід: у суботу пробіг 42 км в Олбані (Джорджія), а вже в неділю — ще один марафон в Атланті. Зараз ціль стає яснішою, скоро буде 12-й та 13-й штати. На весь план я виділив собі 5 років.
— Окрім спорту, ви активно займаєтеся благодійністю та культурною дипломатією. Чому це важливо для вас?
— Я бачу, що українці за кордоном потребують чогось свого, рідного. Мало хто хоче цим займатися, а я буду. Це нагадування, що ми маємо підтримувати свою культуру та цінності навіть далеко від дому. Особливо гостро для мене стоїть питання мови. Мова — це код нації. Я категоричний у цьому, бо якщо українці в Штатах вчать англійську, щоб кимось бути, то чому вони не плекають рідну? Все має значення. Кожен бореться на своєму місці і моє завдання — через гарні новини та спорт постійно нагадувати світу про Україну.
Мар’яна Локатир
До теми: Український марафонець з Калущини організовує протести в Анкориджі “Аляска з Україною”
П’ятий старт на Алясці — п’ята перемога бігуна Миколи Тарана з Калущини
