Шлях музею янголів у Долині став символом порятунку та незламності. Сьогодні понад сотні експонатів, виконаних у 30 різних техніках, не лише прикрашають нову домівку на Прикарпатті, а й стають місцем сили для тих, хто втратив свій дім.
Пише Інформатор.
У Долині продовжує розвиватися унікальний музей “Резиденція Янголів”, який після евакуації з Луганщини став центром для волонтерів та внутрішньо переміщених осіб. Окрім мистецької експозиції, осередок дає початок важливим соціальним проєктам: днями тут відбувся перший родинний ретрит для членкинь Рад ВПО чотирьох громад.
Як розповідає засновниця музею Олена Стеценко, у Долині, на вулиці Чорновола, вже кілька років працює місце, де панує особлива світла енергетика. Це — Музей янголів, унікальний культурний осередок, який пройшов шлях довжиною у сотні кілометрів, рятуючись від війни. Пані Олена перевезла безцінну колекцію з Луганщини, зберігши для України понад сотні небесних охоронців, виконаних у 30 різних техніках: від тендітної порцеляни та живопису до вишивки та авторської різьби.
“Доля музею могла скластися трагічно, але на момент початку повномасштабного вторгнення експонати перебували на виставці у Києві. Це й врятувало їх від знищення. Переїхавши до Долини, я не просто знайшла прихисток для себе, а й подарувала нове дихання своєму ділу. Сьогодні кожен янгол у музеї — це не лише витвір мистецтва, а й символ незламності та людської долі”, — розповідає засновниця.
Пані Олена каже, що янголи бувають не лише з глини чи полотна. У наш час вони часто приймають людську подобу, стаючи підтримкою для тих, хто через війну втратив усе. Війна стала жорстоким фільтром для кожного з нас, відсіявши випадкових людей і залишивши поруч тих, хто готовий стояти пліч-о-пліч у найважчі хвилини.
“Днями у Вигодській піцерії “Аретіто” відбулася подія, яка не має аналогів в Україні — перший родинний ресурсний ретрит для членкинь Рад ВПО (Радикинь). Це був день для тих, хто щодня пропускає крізь себе чужий біль, хто опікується іншими переселенцями й часто не має права на власну слабкість. Берег гірської річки, величні краєвиди Карпат і тиша, що лікує — саме в таких декораціях учасниці з Болехівської, Вигодської, Долинської та Калуської громад змогли нарешті видихнути”, — наголосила Олена Стеценко.
Жінка каже, що найбільше зігрівали не краєвиди, а щира турбота, а власноруч приготована піца, аромат кави та усмішка господаря стали тим дефіцитним ресурсом, якого так потребували жінки. У цих простих речах вони знову відчули головне: “Ми не самі. Ми в колі друзів”.
“Всі звикли говорити про потребу ретритів для військових , для дітей, для ВПО. Але ніхто не говорить про тих , хто щодня тримає чужий біль у своїх долонях… Про жінок Рад ВПО. Про тих , хто цілодобово відповідає на дзвінки, шукає житло, одяг, ліки, слова підтримки. Про тих хто сам пережив втрати, розлуку, окупацію- все одно знаходять сили бути опорою для інших”, — розповідає Олена Стеценко.
Учасниці заходу висловили щиру вдячність Мар’яну Левадному та всім організаторам за те, що підтримують тоді, коли це життєво необхідно.
До теми: Кольорові позитивні п’ятниці: у Долині в “Резиденції янголів” започаткували цікаві зустрічі
