У Калуші з’явилося місце, де історію війни розповідатимуть не підручники, а речі з передової. Форма зі слідами служби, прапори з підписами військових, уламки снарядів — це не музейні абстракції. За кожним предметом стоїть конкретна людина і конкретний епізод війни бійців калуського 79 батальйону 102 окремої бригади ТрО імені полковника Дмитра Вітовського.
Розповідає Інформатор.
Серед бійців — вчителі, підприємці, спорстмени, медики, працівники заводів Люди, які до 24 лютого жили звичайним життям у Калуші та селах району. Війна змінила їхні професії на військові спеціальності, а будні — на ротації, бойові чергування та виснажливі битви із московитами.
На передовій 79-й батальйон часто опинявся у “гарячих точках”. Бійці виконували завдання під обстрілами, тримали оборону стратегічних позицій, евакуювали поранених та забезпечували тил. Кожна ротація залишала по собі сліди — у формі, екіпіровці, документах та речах, які тепер стають експонатами музею.
Багато солдатів не лише боролися з ворогом, а й допомагали місцевим громадам у прифронтових районах, доставляли гуманітарну допомогу. Ці деталі відрізняють українців від московитів і точно мають своє місце в експозиції, бо формують повну картину служби батальйону.
Детальніше у нашому репортажі:
Від пошуку приміщення до ремонту власними силами
Меморіальний музей “Калуська в’язниця”
Ідея зі створення музею калуського 79 батальйону 102 бригади ТрО виникла у керівництва батальйону наприкінці 2024 року:
“Ми обговорили ідею, яку підтримував командир батальйону. Як працівник місцевого самоврядування вийшов з такою ідеєю на міську раду. Андрій Михайлович, наш мер, відразу підтримував активно цю ідею. Тому що все ж таки наш калуський батальйон. Бійці його були в основному калушани і мешканці Калуського району.
Тому надзвичайно важлива річ для того, щоб їм залишилась пам’ять про його бойовий шлях, про наших хлопців, які воювали, які стримували російську навалу”, — каже ветеран російсько-української війни Ілля Тітко.
Ветеран російсько-української війни Ілля Тітко
Активні роботи над власне створенням музею розпочалися на початку 2025 року із пошуку приміщення, де мав розміщуватися майбутній музей. Розглядали декілька варіантів, у тому числі приміщення на площі Героїв. Проте вирішили обрати інший варіант — меморіальний музей “Калуська в’язниця”:
“Ми зупинилися саме на цьому приміщенні, тому що воно (музей, – авт.) ввійде в музейний комплекс, який тут створений. І це буде дуже доречно і дуже логічно. Потім пройшли всі необхідні процедури затвердження. Це також зайняло певний час. Тоді вже почалися безпосередньо роботи по його облаштуванню”.
Ремонтними роботами керували безпосередньо військовослужбовці з 79 батальйону. До облаштування, за словами Іллі Тітка, активну участь взяли головний сержант Руслан Тернівський та сержант Володимир Бережницький.
“Безпосередньо керували цими роботами наші хлопці з батальйону. Вони керували цими роботами і своїми силами зробили ремонт і досить таки непоганий”
У облаштуванні музею, за словами Іллі Тітка, допомагала й міська рада. Зокрема, було закуплено ламінат, а нещодавно придбані стенди, які вже встановлені у приміщенні музею.
“Не куплене, а привезене з фронту”: як формують експозицію військового музею
Провідна наукова співробітниця меморіального музею “Калуська в’язниця” Людмила Андрійчук розповіла Інформатору, що наразі експозиція наповнюється. Очікують, що музей поповниться найрізноманітнішими експонатами — від гільз до уламків снарядів тощо.
“Експозиція музею буде поповнюватись і прапорами, і безпосередньо різними експонатами. Це будуть і уламки снарядів, це будуть різноманітні гільзи. І частини, наприклад, форми російських солдат. Тобто і такі у нас є предмети. У нас їх досить багато. Просто їх треба оформити і сформувати експозицію. Ми в процесі. Думаю, що відвідувачам має бути цікаво”.
Провідна наукова співробітниця меморіального музею “Калуська в’язниця” Людмила Андрійчук
Ілля Тітко додав, що експонати були передані із фронту бійцями калуського батальйону ТрО:
“Тут немає нічого купленого і нічого десь зі сторони взятого. Всі експонати, які будуть тут представлені, вони будуть передані безпосередньо нашими бійцями з фронту. Ось я знаю, що вже є кілька експонатів, які готуються для виставлення. Зокрема, форма військовослужбовця на той час. Ось вона пройшла певні свої бойові дії і тепер вона тут. Це речі безпосередньо передані з місця бойових дій”
Водночас Людмила Андрійчук зазначає, що буде оформлено окремий банер про історію 79-го батальйону, а зараз серед низки експонатів є військова форма бійця 102-ї бригади, яка належить Іллі Тітку.
У “Калуській в’язниці” функціонує експозиція прапорів військових бригад зі всієї України, які передали до музею. Ініціатором передання прапорів був міський голова Калуша Андрій Найда.
“Ця виставка є дуже символічною і цікавою для відвідувачів. І особисто для мене вона досить неординарна, бо таких виставок в нас ще не було. Є що подивитися. Кожна бригада, кожен батальйон має свої певні символи, якісь знаки. Найважливіше, напевне, для всіх нас — це те, що на цих прапорах є особисті підписи наших українських військових. І це складає таку основну важливість та цінність”, — розповідає Людмила Андрійчук.
Нагадування про ціну незалежності: щоб майбутні покоління пам’ятали…
Для Іллі Тітка цей музей перш за все про пам’ять та подяку тим, хто зі зброєю у руках боронить Україну від московського агресора:
“Для мене особисто це пам’ять. Пройдуть багато років. Відійдуть у засвіти наші учасники бойових дій, але залишаться їхні діти, їхні внуки. Калуська громада буде далі жити, розвиватися і для того, щоб залишалася пам’ять про цих героїчних хлопців, про ці героїчні часи, я думаю, що це надзвичайно важлива справа.
Це наш, це рідний, це не якийсь там далекий батальйон. Саме цей батальйон територіальної оборони відзначений тим, що більшість його бійців — калушани і мешканці Калуського району”, — каже він.
Людмила Андрійчук звертає увагу на те, що війна в Україні розпочалася 12 років тому — у 2014 році — і про це повинні пам’ятати українці. За кожним предметом стоїть конкретна людина і конкретний епізод війни. І саме через ці речі, кажуть у музеї, найпростіше пояснити молодшому поколінню, якою ціною Україна тримається сьогодні:
“Якщо ми будемо забувати, що відбувається від 2014 року, тому що війна почалася саме тоді, а особливо від 2022-го, то сенс нам робити ці виставки. Тобто це основне, щоб приходили. І так само освітній якийсь елемент має бути присутній. Будуть приходити діти, будуть відповідно екскурсії. Їм обов’язково це знати. Це наша історія з вами, яку ми зараз, власне, і переживаємо, і творимо її”.
Як вважає Ілля Тітко, музей виконуватиме просвітницьку, історичну, культурну та військово-патріотичну роль:
“Цей музей — буде такою основою, на якому будуть будуватися всі майбутні заходи по вшануванню пам’яті, по висловленню подяки нашим бійцям за їх героїзм. Тут живуть їх рідні, тут живуть їх діти, тут живуть їх внуки. Вони будуть приходити в цей музей і нагадувати всім, якою ціною і як був збережена наша незалежність. Багато наших хлопців-побратимів загинули, є зниклі безвісті, полонені, і про них треба пам’ятати. Про них потрібно говорити”, — підсумовує ветеран російсько-української війни.
Музей 79-го батальйону у Калуші — це не просто експозиція, а пам’ять про героїчну боротьбу тих, хто щодня віддає сили й життя за незалежність України. Кожен експонат, кожна форма, кожен прапор нагадує про мужність калушан і мешканців району, які стали на захист своєї землі, про їхні подвиги на передовій і у тилу, і про те, якою ціною зберігається свобода та майбутнє нашої країни. Це місце виховує повагу до воїнів і залишає живий зв’язок між поколіннями, щоб пам’ять про їхню самопожертву ніколи не згасла.
Хто такий Дмитро Вітовський?
Дмитро Вітовський. Джерело: Локальна історія
Дмитро Вітовський (1887 — 1919) – український військово-політичний діяч. Народився 8 листопада 1887 року у с. Медуха, що на Івано-Франківщині. Був сотником Українських січових стрільців. Згодом став одним із організаторів Української галицької армії та був її полковником.
Дмитро Вітовський у листопаді 1918 року був одним із організаторів Листопадового постання (“Листопадового чину) 1918 року у Львові, результатом якого було створення Західноукраїнської Народної Республіки. Державний секретар військових справ ЗУНР. Брав активну участь у процесі злуки ЗУНР та УНР.
Українські воїни біля входу у Ратушу. Львів, листопад 1918 року. Джерело: Локальна історія
Повертаючись в Україну, загинув в авіакатастрофі на літаку ВПС УНР Zeppelin-Staaken RXIVa “R-71” під Ратибором (Сілезія) разом із ад’ютантом, чотарем УГА Юліяном Чучманом (1895—1919), повертаючись з мирної конференції, на якій намагався переконати Антанту в необхідності визнати Україну, а не лише Польщу, Чехословаччину і Югославію, новою державою на карті Європи. На момент смерті йому було 31 рік. Донедавна вважалося, що він загинув 4 серпня 1919 року, проте київський історик Павло Гай-Нижник на підставі раніше невідомих документів встановив, що Дмитро Вітовський загинув 2 серпня 1919 року
Ярослав Куцій
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
