Поки чоловік боронить Україну, мешканка села Рівня Рожнятівської громади Світлана Гарасимів створює унікальні вишиті писанки та обереги. Для жінки голка з ниткою стали не просто хобі, а способом пережити розлуку, вберегти голову від важких думок та дочекатися чоловіка з фронту.
Пише Інформатор.
Звичне життя родини Гарасимів з Рожнятівщини змінилося 6 березня 2022 року. Саме тоді, 4 роки тому, у день народження донечки Ірини, голова сім’ї Мар’ян пішов захищати Україну. Відтоді чоловік на передовій, а Світлана залишилася сама з двома дітьми та нескінченним очікуванням.
Світлана розповідає, що розлука з батьком для дітей — найважче випробування. Старшій Ірині вчора виповнилося 10 років, а семирічний Назар, за словами мами, практично виріс без батьківського плеча поруч.
“Діти дуже болісно це переносять. Коли моляться, у них одне прохання до Бога: щоб війна закінчилася і тато повернувся додому”, — розповідає Світлана Гарасимів.
Ще на початку 2022 року Світлана разом із двома односельчанками зробила подарунок для храму на Хмельниччині, де живе її свекруха. Жінки власноруч вишили бісером 14 стацій Хресної дороги. Освячені сільським священником, ці ікони стали символом віри та надії для всієї громади.
Сьогодні ж вишивання для Світлани — це своєрідна терапія. У розпал боїв на сході України, де зараз перебуває її чоловік, лише творчість допомагає жінці триматися.
“Вишиваю, щоб забутися, щоб дурні думки не лізли в голову. Коли руки зайняті роботою, не так страшно думати про події на фронті та війну”, — зізнається майстриня.
Взимку Світлана створювала вишиті прикраси на ялинку, а зараз, у час Великого посту, присвятила себе підготовці до Великодня. З-під її рук з’являються неймовірні писанки, вишиті хрестиком. Її роботи вражають різноманіттям: від маленьких, як куряче яйце, до великих — розміром зі страусине. Світлана почала виставляти фото робіт в інтернеті і відгук не забарився. Сьогодні її вишиті писанки роз’їжджаються по всій Україні та навіть за кордон, але для неї це насамперед спосіб дочекатися найріднішу людину.
Кожен стібок вона називає своєю молитвою за чоловіка та його побратимів. Поки Мар’ян боронить небо на сході, Світлана тримає тил у рідній Рівні. Жінка вірить: поки її руки зайняті роботою, а серце — надією, цей вишитий оберіг обов’язково допоможе чоловікові повернутися додому, до дітей, які чекають на тата понад усе на світі.
До теми: Її душа у кожному хрестику — історія 76-річної вишивальниці з Петранки Марії Худик
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
