Вже четвертий рік поспіль жителька села Голинь Надія Дорик присвячує свій вільний час особливій місії. Жінка власноруч виготовляє вервиці, які стають для наших воїнів не лише духовним символом, а й справжнім оберегом на фронті.
Пише Інформатор.
Колись ця справа починалася як спільна ініціатива багатьох парафіянок місцевого храму під час “живої вервиці”, проте з часом Надія Дорик залишилася продовжувати цю кропітку працю щоденно. Окрім духовного захисту, вона разом із старшим братом парафії Покрови Пресвятої Богородиці (УГКЦ) Іваном Мазуриком дбає і про земні потреби бійців, збираючи пакунки з домашніми смаколиками та перекусами. Жінка уникає публічності та вважає, що добрі справи мають робитися тихо.
“Я не дуже люблю розголосу, для мене головне — щоб це Богові подобалося. Працюю від нашої парафії Покрови Пресвятої Богородиці, звідти разом із Іваном Мазуриком і передаємо допомогу туди, де вона найбільше потрібна. Хрестики та медальйони зазвичай купую у Меджугор’є, коли їдемо туди з паломниками. Люди дають на це кошти, хто скільки може, а священники потім освячують готові вервиці. Коли мене питають, чи рахувала я, скільки штук уже зробила, то лише усміхаюся, я б уже давно з рахунку збилася. Плету щодня, і на роботі, як немає відвідувачів. За вечір можу зробити п’ять-шість штук, залежно від того, які горошки під рукою. Якщо рахувати дні у році, то це вже тисячі, а може, й більше. Нещодавно передавала партію з 80 штук, то хлопці на радощах по дві на себе надягали. Передаю і нашим місцевим воїнам, і волонтерам — Яні Калинич, “Мурашкам” у Калуш, Наталі Олексюк у Брошнів. Щоразу, як готую перекуси на фронт — горішки чи печиво, — обов’язково додаю до пакунків до сотні вервиць. Не все фотографую, бо не в тому суть. Просто знаю, що там вервички чекають на фронті”, — ділиться Надія Дорик.
Ця тиха, але невтомна праця жінки з Голиня вже давно вийшла за межі звичайного хобі, перетворившись на безперервний потік підтримки для фронту. Кожна вервиця, вкладена в пакунок із сушеними фруктами чи кавою, несе в собі тепле слово та щиру молитву за життя кожного солдата. Для пані Надії найкращою нагородою є звістки від бійців, які тримають у руках вервицю у найважчі хвилини бою. Жінка каже, поки триває боротьба, в її руках народжуватимуться нові вервиці, що єднають тил і передову невидимою, але міцною ниткою віри.
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
