Дві меморіальні дошки відкрили сьогодні у Калуші. На фасаді ліцею №1 увіковічнено ще два імені — Миколи Будзана та Олександра Шулика, які загинули на фронті.
Інформатор розповідає детальніше.
На відкриття меморіальних дощок прийшли рідні та близькі воїнів, представники громади, влади та духовенства, учнівський та педагогічний колектив навчального закладу. Спільно виконували гімн України, вшановували хвилиною мовчання полеглих у війні, згадували Героїв.
“Мій Саша був людиною честі, людиною справедливості. На світі, напевно, немає такої справи, яку би він не вмів робити. Він був чудовим будівельником, архітектором… Він став найкращим прикладом для нашого сина, тому для мене дуже важливо, щоб пам’ять про нього не згасала і ми пам’ятали його як людину, чиї руки творили майбутнє, а серце боролося за Україну до останнього подиху”, — зазначила дружина Олександра Шулика Стефанія.
“Мій чоловік був людиною, яка безмежно любила життя, любив людей і свою справу, любив своїх друзів… Він вірив в свою Україну і, не вагаючись, став на її захист… Для мене дуже важливо, що пам’ять про нього житиме не лише в наших серцях, а і тут, серед людей, серед міста, серед всього, що для нього було справді дорогим і рідним”, — додала кілька слів і дружина Миколи Будзана Ольга.
Чин освячення меморіальних дощок здійснили священнослужителі громади. Спільно відправили панахиду та помолилася за Героїв. Відтак звернулися до присутніх зі словами підтримки та настановами.
“Ми повинні пам’ятати, що вони не здійснили своїх мрій та планів, вони не вберегли свої життя, щоб ми могли жити і, щоб наші плани могли здійснитися… Проходячи повз ці дошки, на одну хвилину зупиніться і “Отче наш” та “Богородице” хай служить подякою їм за ту велику жертву…” — зазначив отець Ігор Пришляк.
Олександр Шулик народився 8 листопада 1983 року в Калуші, мав сестру. Був допитливим і щирим. Навчався у школі №1, любив точні науки та книжки. Був готовим прийти на допомогу завжди, ріс мужнім і патріотичним.
Навчався у Калуському хіміко-технічного технікуму. Вивчився тут на бухгалтера. А потім здобув ще вищу освіту у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника. Працював будівельником. Любив свою сім’ю, яка відчувала в ньому підтримку та опору.
До ЗСУ він доєднався 27 липня 2022 року, служив водієм. Разом із побратимами захищали Вугледар на Донеччині. Воїн неймовірної сили духу та людяності, з ним було не страшно у будь-якій ситуації, казали побратими.
Загинув 24 січня 2023 року. Але про це стало відомо лише у вересні 2025-го. До того воїн вважався зниклим безвісти.
Микола Будзан народився 6 травня 1983 року в Калуші. Мав двох братів, дружніх між собою та люблячих. Навчався у школі №1, був зосередженим і відповідальним.
Після школи навчався у Київському університеті економіки та права, а завершував навчання у калуській філії Тернопільської академії народного господарства.
Він був талановитим ландшафтним дизайнером, мав бездоганний смак і вмів бачити красу в звичайних ділянках і куточках. А ще він був чудовим чоловіком та батьком.
На початку повномасштабного вторгнення активно включився у волонтерство, але був готовим доєднатися до лав захисників. Пішов на фронт добровольцем 31 січня 2025 року. Служив номером обслуги кулеметного відділення у ТрО. Його поважали за силу духу та відданість справі.
Загинув 10 вересня 2025 року в районі населеного пункту Малинівка, що в Запорізькій області.
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
