У квітні 2025 року актор Івано-Франківського драмтеатру Богдан Романюк після показу вистави “Сватання на Гончарівці” повідомив глядачам, що добровільно вирушає на фронт.
Розповідає Інформатор Івано-Франківськ
Нині він служить у 1030-му окремому зенітному ракетному дивізіоні “Аквіла” — підрозділі протиповітряної оборони 3-го армійського корпусу.
Навчання та початок кар’єри актора
Богдан навчався в Інституті мистецтв в Івано-Франківську протягом чотирьох років. Спершу планував стати режисером, однак через відсутність такого факультету обрав акторську спеціальність.
“Спочатку хотів стати режисером, закінчив музичну школу по класу скрипки, але факультету режисури не було, тому пішов на актора. Після навчання залишився працювати в театрі”
Ролі, які сформували актора
Чоловік зазначив, що вистави “Сватання на Гончарівці”, де він виконував роль Стецька, а також “Мертві без поховання” і “Калігула” стали для нього найбільш значущими у кар’єрі.
Про “Сватання на Гончарівці” Богдан відгукується як про одну з найулюбленіших сценічних робіт.
“Сватання на Гончарівці” — це дивина, комедія, імпровізація, де я можу щоразу творити щось нове. Це драйвова вистава, яку дуже люблять глядачі, яка постійно збирає аншлаги. Там і танці, і співи — вона молодіжна, з такими дивними жартами. Я цю виставу обожнюю”.
За його словами, навіть зараз постановка збирає повні зали, коли йому вдається приїхати з фронту.
Водночас вистава “Мертві без поховання” стала для нього однією з найскладніших — як морально, так і фізично.
“Я там виконую роль Франсуа — французького хлопця, який потрапив у полон до німців під час Другої світової війни. Водночас я граю актора, який готується до вистави. Усе насправді дуже закручено: сигарети, шоколад, кров, жорстокість, сміх, любов”.
Наразі цю постановку не показують — як зазначає Богдан, вона чекає свого часу після війни.
Ще однією важливою роботою для нього стала вистава “Калігула”, у якій він отримав свою першу головну роль.
“У ній я виконую роль найжорстокішого імператора — Калігули. До цієї ролі я готувався по-особливому. Довго не міг знайти те, чого хотів від мене режисер, але зрештою знайшов. Ця вистава дала мені зрозуміти, що я не помилився у виборі професії. У ній я для себе знайшов відповідь на питання: чи дійсно я можу бути актором?”.
Богдан додає, що “Калігулу”, ймовірно, більше не покажуть глядачам.
“Думаю, цієї вистави більше не буде. А можливо, буде — цим питанням я займуся, коли повернуся з війни. Бо голос у мене буде”.
Досвід у кіно та зйомки під час війни
Окрім театру, Богдан має і досвід зйомок у кіно. Зокрема, він виконав роль російського військового у короткометражному фільмі “Golden Wire”.
“Режисер стрічки Руслан Гайдук запросив мене на досить незвичну роль — нашого спільного ворога. Мало хто наважується на таке, тим більше — діючий військовий. Роль була надзвичайно цікавою, адже передати ворожнечу й цю ненависть не так просто. Я намагався відобразити цих людей: знайомився з ними, дивився, хто вони, що вони, і переносив це у фільм”.
За його словами, зйомки тривали три дні. Водночас після роботи над стрічкою змінилося його ставлення до росіян.
“Наша русофобія недостатня. Треба якнайбільше ненавидіти цих людей. російська федерація — ворог не лише українського народу, а й усього світу. Після перегляду короткометражки українці мають усвідомити: хороших росіян не існує”.
Робота з твариною на знімальному майданчику
У фільмі також знімався пес, який став одним із “акторів” стрічки. Богдан розповідає, що тварина емоційно реагувала на його персонажа.
“Песик був актором. Як тільки одягнув ворожу форму, він відчув щось недобре — це дуже доречно для сцени. У нас навіть є маленьке відео, де песик безперестанку гавкає на мене — пес правильний, правильна кров”.
Як акторський досвід допомагає на фронті
Богдан Романюк каже, що сценічний досвід став корисним під час служби. За його словами, для багатьох акторів участь у зйомках була першим досвідом взаємодії зі зброєю та військовим спорядженням.
“Зйомки допомогли, адже жоден з акторів раніше не тримав зброї, не знав, як одягнути броню чи накласти турнікет. Адаптація цивільної людини до військового життя надзвичайно важка: сьогодні ти цивільний, а завтра тримаєш зброю, яка створена не для захисту, а для вбивства. Сценічний досвід також допомагає підтримувати настрій серед побратимів”.
Що ближче: театральна сцена чи кінокамера
Попри досвід у кіно, Богдан зазначає, що для нього пріоритетним залишається театр.
“Театр — однозначно театр. Мені приємніше бачити живу сцену і глядачів. Звісно, хтось віддає перевагу кіно, бо воно ближче за відчуттями. Але моя душа вимагає життя на сцені. У кіно, якщо помилився, можна перезняти кадр. А в театрі є тільки одна спроба. І саме в цьому мій кайф живого театру”.
Як відреагували колеги на рішення піти в ЗСУ
Актор розповідає, що колеги по театру спокійно сприйняли його рішення долучитися до війська. Він додає, що готувався до цього кроку завчасно.
“Про мою підготовку знало тільки моє найближче коло. Це була і фізична, і моральна підготовка. Я завершував свої цивільні справи, пам’ятаю, як складав речі: робив дві купки — що викинути, а що залишити, бо розумів, що на кілька років вдома не буду. Потім пройшов ВЛК, зібрав усі документи і повідомив театр, що через тиждень вирушаю в дорогу. Зіграв останню виставу — і поїхав”.
Роль культури під час війни
Богдан наголошує, що навіть у період війни культура має значення, адже допомагає людям триматися психологічно.
“Мистецтво надзвичайно важливе. Культурного фронту не існує, але митці можуть допомагати зборами, проведенням заходів, підтримкою ветеранів, лекціями, концертами. Голова завантажена, а мистецтво допомагає трохи розслабитися”.
Плани після війни
Після перемоги Богдан Романюк планує повернутися до акторської діяльності. Також він розглядає можливість створення театру ветеранів.
“Ми з іншими ветеранами хочемо створити театр ветеранів. Це не обов’язково будуть професійні актори — це можуть бути цивільні люди, які мріяли про сцену, і ми хочемо дати їм можливість реалізувати себе”.
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08