У 1922 році калуський драматичний гурток уже був знаним на весь повіт і не боявся сцени більших міст. А починалося все у 1919-му — з ініціативи кількох ентузіастів при Народному домі, який вони ж паралельно відбудовували після пожежі. Повні зали, десятки вистав і чітка організація — так виглядало театральне життя Калуша сто років тому.
Пише Інформатор.
Уявімо типовий вечір у Народному домі Калуша початку 1920-х. Після роботи й навчання люди сходяться до великої зали — хто в святковому одязі, хто просто в буденному, але з відчуттям події. Світло — неяскраве, тепле, запах дерева, фарби й сценічного реквізиту. За кулісами — метушня: актори поправляють перуки, приглушено повторюють репліки.
Чи не вперше про драматичний гурток у Калуші згадується у 1922 році. Зокрема, у часописі “Театральне мистецтво” (видавався у Львові) за 15 квітня 1922 року йдеться про те, що драматичний гурток у Калуші було засновано у 1919 році при Народному Домі та названо на честь Івана Котляревського.
Важливо й те, що театр у Калуші тоді — не просто розвага. Це простір української мови, культури і самоорганізації в непростих політичних умовах міжвоєнного часу. Саме тому репертуар поєднує класику — “Наталка Полтавка”, “Мартин Боруля”, “Назар Стодоля” — з популярними комедіями й концертами до Шевченка. Вистави стають своєрідними подіями громади: тут зустрічаються, дискутують, знайомляться, формують середовище.
Ініціаторами його створення були Стефанія Чорпітова, Осип Ткачук, О. Білинська та доктор Мирон Мосора. Його театральна діяльність була знана у всьому Калуському повіті, а далі подаємо його репертуар:
“Кружок дав до сеї пори слідуючі вистави: Освідчини, Медвідь, Кальхас, Теща в хату — нема ладу, Зразковий муж, На перші гулі, Па мятний діточий концерт Шевченка 1919, Вечір Николая, 1920, Концерт 1920, Соколики, Повернувся із Сібіру, Украдене Щастя, Кара Совісти, Назар Стодоля, Міщанська доля, Мартин Боруля, Перехитрили, Наталка Полтавка, Леперівна, Душогуби, Жидівка Вихрестка, Нахмарило (два рази) Одружіння, Діти Агасвера, Концерт в честь Шевченка 1922.
Драматичний Кружок в Калуши, це знана на цілий повіт (та і в других сусідних повітах) трупа театральна, яка зі своіми силами не повстидається виступити навіть. в більшому місті та вдоволить навіть вибагливого критика” (“Театральне мистецтво” (Львів, 14 квітня 1922 р.)
Читайте також про Куліша, Різдво і війну: як у Калуші “ЛюбАрт” презентував містерію “Іродова морока”
Партер, сцена та власні костюми: яким був Народний дім у Калуші на початку 1920-их
Важливо відзначити, що станом на 1922 рік ми дізнаємося про місткість Народного Дому в Калуші та його зал, що є досить цінним і важливим джерелом для вивчення театрального минулого міста:
“Штуки режісерує стало пані С. Чорпітова або п. О. Ткачук. Кружок має до диспозиції все величаву салю “Народного Дому” котра має 400 сидячих місць, балькон обширний, партер і доволі велику сцену, з 5 ма змінами. Кружок поставив собі за завдання відбудувати величавий будинок “Нар. Дому”, котрий Москалі в 1917 р. спалили; відбудова майже на укінченню”
До теми — Народний дім “є вільний від всяких реквізицій”: карна експедиція польського війська 1922 р. в Калуші
Руїни Народного дому в Калуші. Липень 1917 р.
Відбудова Народного Дому, що об’єднала увесь міжвоєнний Калуш
“Театральне мистецтво” Львів, квітень 1922 р
Справа відбудови Народного Дому стала справді народною і об’єднала всіх театралів Калуша, незалежно від їхніх посад. До слова, вони при українській установі мали чималий інвентар, необхідний для виступів: перуки, костюми та інші сценічні атрибути.
“Найбільшу діяльність проявляв кружок в 1921 р. тоді, коли горіла праця коло відбудови “Нар. Дому”, усі члени кружка, не звертаючи уваги на се, чи хто доктор прав, чи купець, чи студент, усі несли радо свою працю на народний жертвенник. Ріжниці у нас не було, одна лише гадка: поставити “Народний Дім”. Головою кружка був тоді п. Осип Ткачук, режісером п. С. Чорпітова.
В кружку була велика карність, свій господар, сценарій, суфлер, режісер, своя бібліотека, перуки, приряди до характерiзацiї та по части ґардероба. Нема в Калуші у нас одноі неділі або свята, коли б не була саля “Народ. Дому” занята на власні вистави. Головою кружка є тепер Михайло Чорпіта; старими піонерами кружка се пп. Білиньска, Чорпітова, Ткачук, Мосора, Ярославська, Ортинський, Іван Бойкович, Тарас Сімко, Павло Максимяк, Н. Ничаівна, п. Сохацька, п. Насадова. На вистави ходять до нас дуже радо жиди та жінки нашої калускої інтеліґенції. Прикро спімнути тут що калуське старше міщанство зовсім не попирає нас, лише молоде міщанство з тов. „Сокіл”.
Калуш не розголошує в часописях про свою працю, але робота тут іде постепенно вперед; всі товариства чинні, одна лише філія “Просвiти” спить вже цілий рік” (“Театральне мистецтво” (Львів, 14 квітня 1922 р.)
Показово, що гурток фактично жив у режимі постійної дії — “нема неділі або свята”, коли б зал не був зайнятий. Це означає регулярні репетиції, швидку зміну декорацій, підготовку нових постановок. П’ять змін сцени, згадані в джерелі, — для повітового міста це високий рівень технічної організації.
І ще одна деталь, яка додає глибини: відбудова Народного дому після пожежі 1917 року. Театр тут — буквально зведений руками тих самих людей, що на ньому грали. Інтелігенція, студенти, купці — без поділу на статуси. У цьому сенсі сцена була не лише місцем вистав, а результатом спільної праці, символом відновлення міста після руйнувань.
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
