![](data:image/svg+xml;charset=utf-8,<svg height="675" width="1200" xmlns="http://www.w3.org/2000/svg" version="1.1"/>)
Напередодні Великодня традиційно активізується дискусія про вміст святкового кошика: що справді варто освячувати, а що є пізнішими нашаруваннями. Священник УГКЦ о. Андрій Танасійчук пояснює, як формувалася ця традиція та чим українська практика відрізняється від європейської.
Ділиться Інформатор.
Традиція освячення великоднього кошика має давнє коріння. Історики здебільшого сходяться на тому, що християнський Великдень сформувався на основі юдейської Пасхи (Pesach), хоча існують і версії про зв’язок із язичницькими святами весняного рівнодення.
Напередодні Великодня виникають різноманітні думки щодо того, що варто чи не варто освячувати. Своїми думками з приводу, що варто класти у великодній кошик поділився о. Андрій Танасійчук, настоятель церкви Благовіщення Пресвятої Діви Марії УГКЦ, найдавнішого збереженого храму Коломиї.
![](data:image/svg+xml;charset=utf-8,<svg height="315" width="560" xmlns="http://www.w3.org/2000/svg" version="1.1"/>)
Довгий час о. Андрій Танасійчук навчався у Римі, тому розповів звичаї італійців на Великдень щодо звичаю освяченння різноманітних страв.
“В Італії люди (українці, – авт.), які там проживають вносять багатство у їх культуру, розширюємо їхню красу і розуміння пасхальних свят. Український народи коли він кудись входить, то він збагачує ту національність, де він перебуває. В Італії немає такого звичаю освячення. Там є різні солодкі випіканки, які не називаються паскою, а голубом, бо зроблене у формі голуба. Багато яєць із шоколаду”
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08