Для багатьох мікрозелень асоціюється лише з вишуканим декором у ресторанах, проте для мешканця Долини Євгена Микульського ці тендітні паростки стали ключем до відновлення здоров’я та новим захопленням, що виросло з родинних традицій.
Пише Інформатор.
Після перенесеного інфаркту Євген Микульський з Долини був змушений докорінно переглянути свій раціон, замінивши звичні продукти на енергетичну та корисну їжу. Почавши нову справу у лютому цього року, чоловік уже встиг зібрати кілька врожаїв та опанувати тонкощі вирощування десятків культур. Сьогодні його домашня ферма — це не лише вітамінний заряд для організму, а й приклад того, як сучасні екотехнології можуть гармонійно доповнювати щоденний побут.
Історія захоплення Євгена Микульського корінням сягає дитинства, хоча сучасну форму воно здобуло нещодавно.
“Цей задум не мій, а мамин досвід. Вона завжди в зимовий період висаджувала цибулини на підвіконні, щоб були нам, малим, вітаміни. Я лишень урізноманітнив посівний матеріал”, — розповідає чоловік.
Сьогодні в його асортименті — паростки люцерни, чіа, кукурудзи, гречки, пшениці, редису, соняшника, гороху та льону, а також класична зелень: салати, базилік, петрушка та цибулька. За словами Євгена, кожен вид має свій “характер”: те, що до вподоби одним, не завжди підходить іншим. Проте головним стимулом для таких експериментів стала потреба у реабілітації.
“Нещодавно я переніс інфаркт і був змушений переглянути старі звички. Мікрозелень — це, в першу чергу, заряд здоров’я та довголіття”, — наголошує долинянин.
За короткий час Євген Микульський навчився розуміти потреби рослин у світлі та волозі, використовуючи для основи кокосовий субстрат, торф або навіть звичайні серветки.
“З часом розумієш, що зимового сонця в похмурі дні їм замало, потрібне ефективне освітлення для фотосинтезу. Хоча деяке насіння можна вирощувати навіть просто в банці без жодного субстрату”, — ділиться він досвідом.
Кожен вид мікрозелені має унікальне гастрономічне призначення: соняшник ідеально пасує до легких салатів, люцерна — до гарнірів, а гіркуватий льон створює чудовий тандем із м’ясом. Паростки редису та гороху стають не лише вітамінною бомбою на канапе, а й вишуканою прикрасою страв, що особливо цінує донька Євгена, Діана, під час своїх кулінарних експериментів.
Окрім особистої користі, Євген Микульський бачить у цьому захопленні великий виховний потенціал. Чоловік переконаний, що таку практику варто впроваджувати у школах, щоб діти могли вивчати життя рослин не за підручниками, а на практиці.
“Було би дуже добре, щоб вирощування мікрозелені могли вивчати діти на уроках біології чи природознавства. Це б давало поштовх для подальшого застосування знань або хоча б розуміння природних процесів і шану до навколишнього середовища”, — підсумовує пан Євген.
Читайте також: Що додати у воду при поливі розсади томатів, щоб стебло було товстим, а корінь міцним
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
