У селі Ясень Перегінської громади, на батьківщині відомого Івана Вагилевича, продовжується унікальна мистецька традиція — тут живе і працює скрипковий майстер Василь Шолопак.
Пише Інформатор.
Спадковий столяр, він пройшов шлях від заробітків до створення музичних інструментів. Попри відсутність офіційних дипломів, талант майстра визнаний на державному рівні. У часи вимкнення світла майстерня Василя Шолопака у Ясені залишається місцем, де завдяки виключно ручній праці народжується мистецтво, здатне лікувати душі.
Поштовхом до скрипкарства став випадок: місцева вчителька музики принесла Василю на ремонт інструмент, пошкоджений дощами та весільними забавами. Відновити скрипку було неможливо, тож майстер вирішив створити власну. Хоча перша спроба виявилася вдалою, Василь зрозумів, що виготовлення ідеального звуку — це ціла наука. Він почав вивчати літературу, консультуватися з провідними українськими майстрами Сергієм Голубоким та Станіславом Ярошенком, а також переймати досвід італійця Давіда Сори з легендарної Кремонської школи. У роботі йому допомагає батько, Василь Павлович, який ще в 90-х працював у місцевій організації “Клен”, де планували відкрити школу скрипкових майстрів.
Сьогодні Василь Шолопак працює у власній невеликій майстерні, яку облаштував як окрему будівлю. Дивовижно, але більшість робочого інструменту — рубанки, різці та розвертки — він спроектував і виготовив самотужки. Майстер розробив власну нетрадиційну техніку побудови скрипки, яка покращує звучання та подовжує життя інструмента. Ці зміни настільки унікальні, що Василь замислюється над їх патентуванням. За свою працю він був відзначений державною нагородою “30 років Незалежності України”. Свої вироби він не маркує паперовими етикетками, натомість ставить всередині на деці гарячу печатку з лаконічним написом латиницею — “Sholopak”.
Нинішні реалії з відключеннями світла лише додали мотивації працювати вручну.
“Зараз більше часу приділяю саме реставрації інструментам, бо це майже на сто відсотків ручна робота, світла не треба”, — каже пан Василь.
У його майстерні зараз на реставрації одразу три скрипки, а паралельно народжується новий інструмент. Для майстра, який сам вправно грає на бубні та скрипці, кожен виріб — це поєднання карпатської деревини з живою енергією рідного краю. Василь Шолопак доводить, щоб стати визнаним фахівцем, достатньо мати покликання, жагу до знань і любов до справи, яку предки передали у спадок.
Читайте також: Продовжує справу батька: як Тарас Лошак з Долини сопілки виготовляє
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
