Затриманий рейс “Барселона – Париж” стає точкою зупинки не лише для пасажирів, а й для їхніх внутрішніх конфліктів. У виставі, яку 22 квітня міг побачити глядач у Калуші, любов поступово втрачає романтичний зміст і оголюється як інструмент виправдання одержимості, залежності та руйнівних імпульсів. На тлі війни тема злочину і покарання звучить особливо гостро: особисті ілюзії героїв стикаються з реальністю, де за кожну дію настає відповідальність.
Інформатор також побував на виставі та ділиться враженнями.
22 квітня у Концертному залі в Калуші відбувся показ вистави Донецького академічного обласного драматичного театру з м. Маріуполь “Косметика ворога”. Постановка — за мотивами пʼєси Амелі Нотомб.
Режисером-постановником став Богдан Ревкевич. Наталія Тарасенко виступила художницею-постановницею. Головними героями були заслужені артисти України Ігор Китриш та Андрій Луценко.
Огляд вистави, що змушує думає і відчувати
Що приховується за ширмою любові? Щирість, відвертість та взаємна згода чи диявольське бажання тілесної контакту і маніакальної одержимості?
Питання злочину і покарання також гостро стоїть у сучасних реаліях російсько-української війни.
Протягом дії вистави глядач занурюється у атмосферу, яка ставить перед ним і інші питання. Наприклад, чи справді людина наділена любовʼю і кохає по-справжньому чи це всього лише ілюзія вибору…
Любов в особистій історії героїв виступає своєрідним підмінним поняттям. Почуття виглядає як виправдання — для слабкості, залежності, одержимості. Любов перетворюється на інструмент, яким герої прикривають власні імпульси, часто руйнівні. У цьому сенсі вистава ставить незручне питання: де межа між коханням і бажанням володіти?
Контекст російсько-української війни додає ще один рівень сприйняття. Тема злочину і покарання виходить за межі особистого — вона резонує з реальністю, де злочини мають цілком конкретні наслідки і потребують відповідальності. На цьому тлі будь-які “внутрішні виправдання” виглядають ще більш оголеними і суперечливими.
Більше ніж театр
Вражає не лише те, що відбувається на сцені, а й історія самого театру, який пройшов шлях від знищення окупантами до відновлення діяльності.
Донецький академічний обласний драматичний театр працював у драмтеатрі Маріуполя, який окупанти розбомбили 16 березня 2022 року, саме в той час, коли там ховалися цивільні і на асфальті був напис: “Діти”.
Втім, актори театру не зламалися і відродили театр. Наразі він локалізується в Ужгороді й уже 3 роки вони гастролюють.
Актори зазначають: “Поки ми єдині — Маріуполь є і буде українським”.
Ярослав Куцій
Наталія Олексин
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
