Півтора року тому ми вже проводили ревізію доступності у Калуській громаді та показували проблеми, які щодня бачать люди з інвалідністю, ветерани, батьки з візками та літні люди. У травні 2026 року ми повернулися на ті ж локації — разом із ветераном Ігорем Козаком та представниками місцевої влади — щоб перевірити: чи стає місто доступнішим?
Інформатор ділиться першим, вступним, відео із серії про безбар’єрність.
Впродовж травня ми обійшли лікарні, ЦНАП, зупинки громадського транспорту й тротуари. Ми побачили і певні позитивні зміни, які відбуваються або вже навіть відбулися. Але так само побачили на деяких локаціях і певну байдужість, яка змушує спотикатися — і фізично, і стратегічно.
У цьому вступному випуску — лише маленька частина локацій та діалогів… Попереду — більше коментарів влади, від якої значною мірою залежить політика безбар’єрності у громаді, бізнесу, який готовий включатися, громадських активістів, яким не байдуже…
Для чого ми це робимо? Ветеран Ігор Козак пояснює: щоб виявити проблематику і спробувати її вирішити. Не показати, що хтось — поганий чи хтось — хороший, а напрацювати реальні рішення.
Громадськість може щось робити самотужки, може включатися у залучення фінансування, але і влада декларує готовність та робить певні кроки, тому спільно можуть бути ефективні рішення.
“Питання доступності та інклюзивності заторкує не лише людей з інвалідністю, військових. Це і питання літніх людей, і молодих, які мають маленьких дітей. Якщо проблему виявити, то її можна вирішити… Питання в результаті. Для цього і робимо ці ревізії”, — каже Ігор Козак.
У наступній серії — про реалізацію політики безбар’єрності на “комунальних” локаціях та про “павутину”, яка з’являється там, де зробили доступний тротуар. Бізнес готовий до змін чи ні? Будемо з’ясовувати.
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
