Краса, створена власними руками, здатна не лише прикрашати простір, а й ставати справжнім душевним порятунком у найважчі часи. Обійстя мешканки Болехова Оксани Півень з року в рік перетворюється на мальовничий квітучий оазис, в який господиня щодня вкладає велику кількість любові, праці та турботи.
Розповідає Інформатор.
На подвір’ї болехівчанки Оксани Півень одні рослини плавно змінюють інші своїм безперервним квітуванням. Жінка каже, що сад став для неї місцем сили. Поки її чоловік, який раніше завжди був поруч, допомагав порадами та дбайливо доглядав насадження, а нині служить у війську, пані Оксана тримає цей красивий тил самотужки. Щоденний догляд за садом допомагає їй жити, відволікатися від тривожних новин та вірити у краще майбутнє.
Пані Оксана розповідає, що історія її саду розпочалася майже 10 років тому, одночасно із початком будівництва родинного будинку. Господиня з усмішкою згадує, що на території тоді не було ще навіть огорожі, а вона вже активно висаджувала свої перші зелені насадження. Чоловік тоді добродушно піджартовував і казав, що спочатку їм треба загородити територію, а вже потім квіти садити. Проте квітникарка була непохитною у своєму захопленні, адже вона дуже любить вирощувати будь-яку, навіть найвибагливішу рослину, самотужки — трепетно плекаючи її з зовсім маленького паростка.
Сьогодні сад болехівчанки починає активно оживати з першим теплом. Особливою гордістю Оксани є декоративна верба, яка навесні дивує ніжними рожевими котиками. Слідом за нею яскравими барвами спалахують пишні кущі бузку, форзиції, гібіскуси, витончені півонії та величні аліуми, а розкішний зелений фон створюють вейгели, церсис (багряник), рододендрони, спіреї та розлогі барбариси. Завдяки такому різноманіттю жива картина на подвір’ї постійно оновлюється, адже одні квіти гармонійно змінюють інші своїм цвітінням. Восени тут починають квітнути хризантеми.
Для жінки цей сад давно став чимось значно більшим, ніж просто хобі. Пані Оксана ділиться, що кожного ранку обов’язково виходить на подвір’я, щоб заглянути, яка нова квіточка встигла розквітнути за ніч. Жінка зізнається, що це справді допомагає жити й перемикати думки. Вона не приховує, що за цією красою стоїть фізична праця та втома, яка минає поступаючись місцем радості від плодів своєї праці.
“Все потребує великої праці та постійного догляду. Звісно, часом сильно втомлюєшся, але коли нарешті бачиш омріяний результат, це відчуття ніби продовжує життя — особливо коли все розвивається саме так, як ти плануєш, і як ти з самого початку бачиш цю рослину”, — наголошує болехівчанка.
Пані Оксана розповідає, що невидимий зв’язок із рослинами не переривається навіть узимку — у морози щодня підходить до своїх улюбленців і турботливо перевіряє, чи не підмерзла якась гілочка. Вона переконана, що квіти та дерева здатні продовжувати життя та дарувати розраду й надію на те, що чоловік незабаром повернеться з перемогою до їхнього спільного квітучого дому.
До теми: Замість картоплі — півонії та нарциси: як калушанка перетворила свій город на квітучий рай
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
