Як село Залуччя зберегло два храмових свята та 160-річну святиню

Церква в селі Залуччя має історію, що сягає початку XVIII століття, а нинішня святиня відзначила вже 160 років від часу будівництва. Храм пережив перебудови, закриття в радянський період і відновлення після незалежності України, а сьогодні залишається важливим духовним центром громади з унікальною традицією двох храмових свят.

Пише Інформатор Коломия.

Історія першої згадки про святиню в Залуччі датується щонайменше 1708 роком, коли церкву внесли до реєстру Львівської єпархії. У 1757 році тут звели дерев’яну церкву Собору Пресвятої Богородиці, яка на картах кінця XVIII століття вже позначалася на околиці села, на цвинтарній горі.

Сучасний храм бере початок у 1864 році. Його будівництво в центрі Залуччя розпочалося у 1868-му, а освячення відбулося наступного року. У 2024 році громада відзначила 160-річчя святині.

Протягом своєї історії церква неодноразово зазнавала змін. На початку XX століття її накрили бляхою, а у 1913 році розширили за рахунок добудови бабинця. У 1990-х роках металом обшили й частину стін над опасанням. На фасаді й нині збереглися елементи з іменами фундаторів робіт із написом: “Онуфрій і Варвара Романчук за гріхов одпущени”.

У радянський період храм закрили, а приміщення використовували як склад колгоспу для зберігання зерна. Після відновлення незалежності України парафіяльне життя відродилося, а громада власними силами взялася за реставрацію святині, намагаючись зберегти її автентичний вигляд.

Як розповідає священник Роман, який служить у парафії з 2004 року, спроби внести храм до реєстрів культурної спадщини не дали результату.

Сьогодні в селі діє лише православна громада. Особливістю Залуччя є збереження двох храмових свят — Собору Пресвятої Богородиці та Покрови. Це пов’язано з географічним поділом села річкою: частина жителів відзначає одне свято, інша — друге, але традиційно громада відвідує обидва.

“Храмове свято мааємо на Покрову і Собор Богородиці, другий день Різдва. Пів села святкує на один день, а на другий храмовий день — друга пів села. Але святкуєм і Собор Пресвятої Богородиці, і Покрови”, — розповідає отець Роман.

Щоб уникнути розбіжностей, у селі зберегли обидві дати святкувань, а мешканці ходять одне до одного в гості. На Великдень уся громада традиційно збирається біля храму.

До історичного комплексу села також належить колишній будинок священника початку ХХ століття, який нині використовується як амбулаторія. Натомість колишній пологовий будинок поруч залишається занедбаним.

Окрему увагу привертає дерев’яна дзвіниця, що є ровесницею храму. За словами місцевих, у минулому дзвони ховали в землю, щоб врятувати від конфіскації. Згодом їх знайшли та повернули на дзвіницю. Один із дзвонів навіть довелося реставрувати через тріщину.

“Там дзвони з часом були знайдені… колись були закопані, привезені і багато років назад встановлені на дзвіницю”, — розповідає священник.

Сьогодні дзвіниця відкрита для громади, а діти часто користуються нею під наглядом старших. На Великдень вона стає одним із центрів святкування в селі.

Священник також розповідає про занепад частини давніх традицій — зокрема, фольклорних наспівів, носіїв яких у селі залишилося небагато. Водночас громада підтримує храм і в сучасних умовах, зокрема завдяки генераторам, які церква отримала від братів Кличків та співачки Руслани, один з яких зараз використовується для потреб амбулаторії.

Фото: Інформатор Коломия

Читайте також: Церква у підпіллі й Гошівська Богородиця у Калуші: опубліковано світлини міської ходи 36-річної давності

Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08