На фасаді Калуського ліцею №3 відкрили меморіальну дошку захиснику України Валентину Андрусіву. Вшанувати пам’ять воїна зібралися його рідні, друзі, побратими, учні та вчителі ліцею, а також представники міської влади та громадськості.
Пише Інформатор.
Пам’ятний знак встановили на фасаді навчального закладу, де навчався Валентин Андрусів. Священнослужителі міста відслужили панахиду за загиблим воїном та освятили меморіальну дошку.
Під час церемонії директор Калуського ліцею №3 Михайло Коротич пригадав Валентина ще школярем — скромним, вихованим і відповідальним хлопцем.
“Валентин у школі був дійсно розумною, вихованою дитиною. Добре навчався, був спокійним хлопцем, але надзвичайно скромний. Саме такі, здавалося б, непомітні хлопці потім у важкі хвилини вміють себе проявити і без роздумів піти на захист України”, — зазначив директор.
Також він зауважив, що серед усіх навчальних закладів громади саме Калуський ліцей №3 втратив найбільше своїх випускників на війні.
“Хотілося б, щоб пам’ять про наших захисників жила не на словах, а на ділі. Коли проходите повз — зупиніться на хвилинку, помоліться”, — звернувся до присутніх Михайло Коротич.
Найбільш зворушливими стали слова матері полеглого захисника Наталії. Зі сльозами на очах вона згадала сина як людину з великим серцем, яка завжди прагнула допомагати іншим.
“Я пишаюсь тим, що мала честь тебе виховувати. Ти дуже любив життя, всюди міг бути корисним, допомогти кожному потребуючому. Ти був хорошим сином, другом та захисником”, — сказала мама воїна.
За її словами, Валентин мав багато планів та мрій на майбутнє.
“Ти мав великі сподівання на життя: створити сиротинець та побудувати будинки для безхатченків, бо мав велике серце. Ти вчив мене, сину, любити по-справжньому. Дякую Господу за тебе, сину. Дякую за те, що мала можливість бути твоєю мамою ці 30 років”, — додала вона.
На завершення присутні поклали квіти до меморіальної дошки.
Що відомо про Героя?
Валентин Андрусів народився 14 лютого 1995 року в Калуші. Навчався у Калуській загальноосвітній школі №3. З дитинства був активним і різностороннім: добре навчався, любив малювати, займався творчістю та пробував себе в різних захопленнях — футболі, боротьбі, співі й танцях.
Після закінчення школи вступив до Калуського коледжу економіки, права та інформаційних технологій. Згодом продовжив навчання у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника, де здобув ступінь бакалавра за спеціальністю “Фінанси і кредит”. Працював на приватних підприємствах.
Валентин завжди був небайдужим до чужих проблем. Допомагав вихованцям сиротинців, підтримував дітей з особливими потребами та людей з інвалідністю. У 2021 році зустрів своє кохання — Вікторію.
Після початку повномасштабного вторгнення, 12 березня 2022 року, не вагаючись став до лав добровольців. Служив у складі 10 окремої гірсько-штурмової бригади “Едельвейс”, брав участь у бойових діях на найгарячіших напрямках, зокрема поблизу Бахмута, Дружківки та Святогірська.
Згодом продовжив службу у складі 102-ї, а пізніше — 107-ї бригади територіальної оборони, виконуючи бойові завдання на Покровському та Запорізькому напрямках. Обіймав посаду майстра 8-го екіпажу безпілотних літальних апаратів взводу БпЛА 2-го батальйону.
2 червня 2025 року військовослужбовець зазнав поранення. Після лікування та реабілітації повернувся до побратимів і продовжив службу.
Життя Валентина обірвалося 3 листопада 2025 року внаслідок артилерійського обстрілу в Торецьку. Йому було лише 30 років.
14 листопада 2025 року захисника поховали на Алеї Слави Калуського міського кладовища. Посмертно Валентину Андрусіву присвоєно звання “Почесний громадянин Калуської міської територіальної громади”.
Вічна пам’ять і слава Герою!
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
