Перевозець — батьківщина Дмитра Паліїва та останній прихисток Ісидори Навроцької | РЕПОРТАЖ

Є села, які запам’ятовуються не гучними пам’ятками, а атмосферою. Перевозець у Войнилівській громаді — саме такий. Тут над полями кружляють лелеки, на обрії синіють гори, на стадіоні ганяють м’яча школярі, а поруч із тихими вулицями історія нагадує про людей, чиї імена знає вся Україна.

Розповідає Інформатор.

Дорога до Перевозця за кількасот метрів до в’їзду в село стає по-справжньому мальовничою. Довкола відкриваються широкі краєвиди, на горизонті вимальовуються гори, а свіже повітря, наповнене ароматом літніх трав і полів, ніби сповільнює ритм. Тут легко відчути спокій і на мить забути про щоденну метушню.

Яке ж галицьке село без пам’ятника Тарасові Шевченку? У Перевозці він стоїть біля сільської ради ще з 1967 року. Дорогою до центру ми також помітили не одну пару лелек, які давно стали невід’ємною частиною місцевого пейзажу й додають селу особливого затишку.

Цікавістю Перевозця є сусідство пам’ятника радянському солдату та могили борцям за волю України. Контраст помітний не лише символічно, а й у ставленні до цих місць. Могилу українських борців дбайливо доглядають, тоді як колишній радянський монумент поступово заростає травою. Серед тихих краєвидів, зелені та гір на обрії особливо відчувається, наскільки по-різному час розставляє акценти. Водночас не можна не відзначити, що для встановлення пам’ятника свого часу обрали справді мальовничу локацію. До слова, нині на монументі вже немає радянської символіки.

Серед таких краєвидів минає повсякденне життя Перевозця. Тут працює гімназія, куди щодня приходять місцеві діти, а після уроків сільський стадіон наповнюється голосами школярів. Ще вчора ми застали хлопців, які дружно ганяли м’яча, не зважаючи ні на час, ні на рахунок. Здавалося, для них важливішими були сама гра, сміх і компанія друзів.

У цьому є щось справжнє. Чисте повітря, відкритий простір, гори на горизонті та звичайний футбольний матч створюють відчуття спокою, яке нині особливо цінується. Саме з таких, на перший погляд, простих моментів і складається життя невеликого села у Войнилівській громаді.

Перевозець — батьківщина Дмитра Паліїва і останній прихисток Ісидори Навроцької

Перевозець — село з багатою історією, яке подарувало Україні низку відомих постатей. Саме тут народився один із організаторів Листопадового чину 1918 року Дмитро Паліїв, а останні роки свого життя провела українська письменниця Ісидора Навроцька.

Дмитро Паліїв (17 травня 1896 — 22 липня 1944) — український військовий і політичний діяч, публіцист. Під час Першої світової війни служив у Легіоні Українських січових стрільців. У листопаді 1918 року був одним із організаторів Листопадового чину у Львові та офіцером Української Галицької армії. Після поразки визвольних змагань став одним із засновників Української військової організації (УВО), займався політичною та журналістською діяльністю, був редактором часопису «Новий час» і очолив Фронт національної єдності.

Під час Другої світової війни підтримав створення українського військового формування — дивізії «Галичина», а у 1944 році вступив до її лав. Загинув 22 липня 1944 року в боях під Бродами на Львівщині.

Раніше Інформатор розповідав, що Державний архів Івано-Франківської області оприлюднив документи та світлини уродженця Перевозця Дмитра Паліїва. Детальніше про це — у матеріалі: Воювали в лавах УСС, УГА та навіть на стороні Третього Рейху? У держархіві області є цікаві дані щодо мешканців Калущини

У листопаді 2019 року в Калуші відкрили меморіальну дошку Дмитру Паліїву, а згодом одну з міських вулиць перейменували на його честь.

Та не лише Дмитром Палієвим відомий Перевозець. Саме тут після одруження жила й завершила свій земний шлях Ісидора (Сидора) Навроцька-Палій (5 березня 1858 — 1952) — українська письменниця, громадська діячка, одна з перших українських авторок, які порушували тему прав жінок. Вона була сестрою економіста і публіциста Володимира Навроцького та дружиною греко-католицького священника Івана Палієва.

Ісидора Навроцька стала однією зі співавторок першого українського жіночого альманаху “Перший вінок”, виданого 1887 року з ініціативи Наталії Кобринської та Олени Пчілки. У ньому було надруковано її оповідання “Попався в сіть”, яке перед публікацією редагував і схвалив Іван Франко. У Перевозці письменниця займалася просвітницькою діяльністю та виховала сина Дмитра Паліїва, який згодом став відомим військовим і політичним діячем.

 

Підтримати редакцію donate/kalush_informator 
Підписуйтесь на нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com