Від аристократичної резиденції до руїн: історія одного палацу на Прикарпатті

Палац Реїв у селі Приозерне пережив зміну імперій, дві світові війни, радянську перебудову та приватизацію, однак не пережив десятиліть занедбаності. Колись аристократична резиденція стала військовим штабом, свинарником, психіатричною лікарнею й монастирем, а після повернення у власність громади отримала шанс на відродження

Пише Інформатор Івано-Франківськ. 

Палац повернули у власність громади

За час існування садиби Реїв у селі Приозерне її призначення неодноразово змінювали. Із 1939 року будівлю використовували як військовий гарнізон, свинарник, психіатричну лікарню та жіночий монастир. У 2007 році палац передали у приватну власність.

Проблему сучасного стану пам’ятки розглянули на 47-й сесії Івано-Франківської обласної ради. Як повідомив начальник управління з питань майна спільної власності територіальних громад області Василь Даниш, власниця палацу Вікторія Вергелес не вжила заходів щодо реставрації пам’ятки та не уклала охоронного договору.

У зв’язку з цим 4 грудня 2025 року Івано-Франківський апеляційний суд за позовом обласної прокуратури ухвалив рішення про повернення палацу у власність територіальних громад області. 7 січня 2026 року право власності зареєстрували за Івано-Франківською обласною радою.

Як палац опинився у приватній власності

Палац Реїв є пам’яткою архітектури національного значення з 1979 року. На початку 2000-х у будівлі працював корпус психіатричної лікарні. До цього, у 1955 році, палац переобладнали під свинарник Рогатинського зооветеринарного комплексу, що суттєво змінило його автентичний вигляд.

У 2005 році пам’ятку передали Київському патріархату, де заснували Свято-Успенський жіночий монастир. Уже в 2007 році палац разом із земельною ділянкою передали у власність Вікторії Вергелес, попри протест Державного управління культури Івано-Франківської області. Охоронний договір із власницею так і не уклали.

Від Яблоновських до Реїв

Першу резиденцію в Псарах (нині — Приозерне) наприкінці XVIII століття заснував Юзеф Яблоновський. Згодом його внучка Вільгельміна та її чоловік Станіслав Рей звели новий палац за проєктом львівського архітектора Юліана Захаревича. Будівництво завершили у 1882 році.

“Доля палацу перегукується з історією двох шляхетних родин — Яблоновських та Реїв. Обидві сім’ї належать до родинного дерева Потоцьких, з роду яких походив Станіслав Потоцький — засновник Івано-Франківська, тодішнього Станіславова”, — зазначає історик Богдан Яновський.

Еміграція Реїв

Після приходу радянської влади у 1939 році родина Реїв виїхала до Франції та більше не повернулася.

“Нащадок родини Мартін Рей на початку 90-х років відвідав Приозерне і навіть мав плани щодо перебудови маєтку, але через фінансові труднощі не зумів цього зробити. З тих часів збереглися його листи до сільської ради, а також фотографії з місцевими жителями Приозерного”, — розповідає Богдан Яновський.

Як змінювалося призначення палацу

У роки Другої світової війни палац використовували як штаб радянської, а згодом німецької армії. Після війни маєток передали колгоспу, де облаштували свинарник. Із 1950 року будівля перебувала у власності радгоспу-технікуму, де працював студентський гуртожиток.

У 1970 році палац передали психіатричній лікарні. З 2005 до 2007 року тут діяв Свято-Успенський жіночий монастир.

“У 1970 році маєток передали психлікарні. На жаль, я не знаю, чи дирекція закладу доглядала за пам’яткою, однак маєток перебував у власності психлікарні до часів незалежності України. Згодом садибу придбала Українська православна церква, яка заснувала на території палацу монастир. Формально він існував до 2007 року, однак вже у 2005 там нікого не було”, — зазначає Богдан Яновський.

Стан пам’ятки сьогодні

За словами Богдана Яновського, після придбання палацу нові власники певний час утримували об’єкт, однак згодом він залишився без догляду.

“Потім садибу за невелику суму придбали іноземці. Перші роки тут був сторож і навіть бригада робітників, які підтримували стан будівлі, але згодом садибу повністю занедбали. Останні 15 років маєток розвалюється”, — розповідає історик.

Під час засідання облради Василь Даниш повідомив, що нині суттєво пошкоджені фасад, вікна, двері, місцями обвалилися підлога, стеля та стіни підвалів. На межі руйнації перебуває будівля стайні, а також завалилася вежа біля в’їзної брами.

Підтримати редакцію donate/kalush_informator 
Підписуйтесь на нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com