В Україні — загальнонаціональна хвилина мовчання. Згадуємо Петра Зауличного

Петро Зауличний народився 18 червня 1978 року у мальовничому селі Новиця на Калущині. З дитинства був тихим, щирим, надзвичайно добрим, спокійним і товариським. Саме таким його назавжди запам’ятали рідні, друзі, однокласники та вчителі. У 1985 році він переступив поріг Новицької школи, де проявив себе сумлінним учнем, вірним товаришем і людиною з великим серцем.

Життя не було легким для Петра. Його мама виховувала сина сама, тому змалку він навчився бути сильним, відповідальним і працьовитим. Із 1995 року чоловік їздив на сезонні роботи на схід України та за кордон, чесною працею заробляючи на життя. Останнім місцем його роботи була місцева пекарня. Власної сім’ї Петро не створив, однак залишив по собі набагато більше — світлу пам’ять у серцях людей.

14 червня 2024 року Петро Зауличний став до лав Збройних сил України. Служив стрільцем-снайпером стрілецького відділення, стрілецького взводу, стрілецької роти стрілецького батальйону 58 окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського. Побратими згадують його як мужнього воїна, надійного друга та людину, на яку завжди можна було покластися. Він чесно й віддано виконував свій військовий обов’язок.

Майже два роки Петро вважався зниклим безвісти. Його мама жила надією, чекала, молилася і вірила, що син повернеться живим. Та 25 березня 2026 року родина отримала страшне підтвердження — воїн загинув 28 липня 2024 року поблизу селища Новодонецьке Волноваського району Донецької області під час виконання бойового завдання із захисту України та відсічі російської агресії. До останнього подиху він залишався вірним військовій присязі та своєму народові.

26 березня 2026 року Петро Зауличний повернувся до рідної Новиці назавжди. Наступного дня Героя поховали на кладовищі рідного села. Світла пам’ять Захиснику України.