Як живе відроджений скит у Лужках і чому туди варто поїхати

Серед дикої природи гірського масиву Ґорґанах, лише за шість кілометрів від Осмолоди, ховається святиня з віковою та драматичною історією — Святоандреївський скит Студійського Уставу.

Пише Інформатор.

Ця дочірня обитель Унівської Лаври була заснована у 1935 році за ініціативи митрополита Андрея Шептицького для духовної опіки лісорубів, які працювали у митрополичих лісах. Переживши буремні часи Другої світової війни, радянські переслідування та навіть перетворення комуністами монастирських будівель на конюшню, сьогодні скит знову живе повноцінним молитовним життям завдяки ченцям-студитам, які відродили обитель на початку двотисячних.

Нещодавно це благословенне місце разом із дітьми відвідала мешканка Перегінська Василина Семкович. Вона поділилася своїми емоціями від поїздки до історичного урочища.

“Це неймовірне, намолене місце сили, куди хочеться повертатися знову і знову. Коли йдеш туди разом із дітьми, зовсім інакше відчуваєш велич і тишу Карпат. Мене дуже вразила історія цього скиту — що тут, серед глухих лісів, колись рятували людей і дбали про простих робітників. Монах брат Сергій дуже цікаво нам усе розповів, показав обитель, і діти слухали його просто затамувавши подих. Така подорож дає особливий душевний спокій і нагадує, скільки всього витримала наша земля і віра”, — розповідає пані Василина.

ДОВІДКОВО:

В урочищі Лужки, яке розкинулося в центрі гірського масиву Карпат — Ґорґанах, на віддалі шести кілометрів від с. Осмолоди (Калуський р-н Івано-Франківської області), розташована одна з дочірніх обителей Унівської Лаври — Святоандреївський скит.

Історія скита починається у 1935 році. Проте відомо, що вже в XV ст. урочище належало до дібр Перегінського монастиря, а пізніше стало власністю галицьких митрополитів. У XIX ст. неподалік урочища виникає поселення сезонних робітників-дроворубів, і саме для їхньої душпастирської опіки митрополит Андрей (Шептицький) організував скит. Ось що про це писав блаженний Климентій (Шептицький — брат Андрея): “Основатель скиту… Митрополит Андрей хотів, щоби монахи, які провадять життя за Студійським уставом, осівши в перегінських горах, зайнялися духовними потребами того робітництва, котре, цілий рік працюючи в митрополичих лісах, заробляє на життя”.

Тому ще перед заснуванням обителі тут було споруджено капличку, а 3 листопада 1937 р. перенесено зі с. Ріпного дерев’яну церкву, споруджено келії для ченців і господарські будівлі. Скит налічував дев’ять монахів на чолі з настоятелем єромонахом Титом (Процюком). Наступного року, 10 серпня 1938 р., відновлену церкву освятив митрополит Андрей разом із Крижевцівським владикою Діонісієм (Няраді) та архимандритом Климентієм.

Під час Другої світової війни монаше життя в обителі не припинялося. Навпаки, ченці продовжували допомагати мешканцям прилеглих околиць, далі служили іночеське правило. Окрім того, за нацистської окупації в скиті під чужим іменем переховувався Курт Левін, син єврейського равина.

Однак монастир у Лужках не проіснував навіть десяти років. Це було пов’язано з другою окупацією Галичини радянськими військами. Станом на 1 січня 1944 р. в скиті було п’ять монахів із настоятелем — єродияконом Теофаном (Шеваґою). А вже в кінці цього року монаше життя припинилося. Монастирські будівлі використовувалися комуністичним режимом для різних господарських потреб. Тут зробили конюшню і лише напівзруйнований храм свідчив про те, що тут колись була обитель.

Проте в 90-х роках, після виходу з підпілля, у Лужки знову повернулися студійські ченці. Після десятиліть духовної пустелі в урочищі серед лісів знову відновилося іночеське життя. На жаль, храм уже не піддавався реставрації, тому його було розібрано. Монахи розпочали будівництво нової обителі. Освячення відновленого скита відбулося 13 грудня 2000 р., у день пам’яті св. апостола Андрея.

ФОТО Василини Семкович

Підтримати редакцію donate/kalush_informator 
Підписуйтесь на нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com