Поіменно згадуємо всіх захисників із Калущини, життя яких обірвала війна. Їхні імена мають бути навіки закарбовані в пам’яті нашого нескореного народу.
Разом із Інформатором згадайте сьогодні про Тараса Дзуля — солдата, механіка-водія 24 окремої механізованої бригади імені Короля Данила.
Тарас Дзуль народився 29 червня 1966 року в селі Якубів Долинського району Івано-Франківської області. Він був другою дитиною у багатодітній родині. Після найстаршого сина Василя батьки виховували ще п’ятьох хлопців — Тараса, Івана, Миколу, Михайла та Володимира. Діти росли дружно, змалку підтримували одне одного та допомагали батькам.
Тарас навчався у Соколівській середній школі. Рідні згадують його як активного, веселого, доброго та кмітливого хлопця. Він любив грати у футбол, займався спортом і тренувався зі штангою.
Після закінчення школи Тарас, як і багато молодих людей того часу, рано почав працювати, прагнучи забезпечити себе та допомогти батькам. Їздив на заробітки за кордон, де працював, здобував новий досвід та знайомився з людьми.
У 1987 році, повернувшись із заробітків, Тарас пішов на строкову військову службу. Служив у Новограді-Волинському Житомирської області водієм-механіком бойової машини піхоти. Усі його брати також свого часу служили в армії.
Згодом Тарас зустрів Галину — дівчину, яка стала його дружиною. У подружжя народилися син Михайло та дві доньки — Іванка й Оксанка. Для своїх дітей Тарас був люблячим батьком, завжди підтримував їх та дбав про родину.
Він багато працював. Захоплювався будівництвом, зокрема працював за кордоном у цій сфері. Також працював у колгоспі, виконуючи дорожні роботи.
25 березня 2015 року Тараса Дзуля призвали до лав Збройних сил України через Долинський об’єднаний міський військовий комісаріат. Після навчання у 169-му навчальному центрі, 354-му навчальному полку в селищі Десна Чернігівської області його розподілили до 24-ї окремої механізованої бригади імені Короля Данила. Там він служив на посаді механіка-водія.
Тарас близько пів року захищав Україну на сході, сумлінно виконуючи свій військовий обов’язок. Він любив свою країну та мріяв, щоб його діти й онуки жили у мирі, спокої, у вільній та незалежній Україні.
2 вересня 2015 року Тарас Дзуль помер у Харківському військовому шпиталі від отриманих поранень. Він був тяжко поранений під час обстрілу російськими бойовиками села Кримське Новоайдарського району Луганської області. Вибухова хвиля влучила у бойову машину, якою керував Тарас.
6 вересня 2015 року Героя поховали на кладовищі рідного села Якубів. Йому назавжди залишилося 49 років.
Памʼятаймо, яку ціну заплатили за наше майбутнє Герої-земляки. Світла пам’ять!
Підтримати редакцію donate/kalush_informator
Підписуйтесь на нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
