Поіменно згадуємо всіх захисників із Калущини, життя яких обірвала війна. Їхні імена мають бути навіки закарбовані в пам’яті нашого нескореного народу.
Разом із Інформатором згадайте сьогодні про Тараса Артемовича — старшого солдата 17 окремої танкової Криворізької бригади імені Костянтина Пестушка.
Тарас Артемович народився 25 листопада 1989 року в селі Підмихайля Калуського району Івано-Франківської області. Був другою дитиною в сім’ї Ольги та Івана Артемовичів, мав старшу сестру Любу, яку дуже любив. У дев’ятирічному віці втратив батька, тож змалку був змушений подорослішати.
Навчався у Підмихайлівській загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів. Однокласники згадують Тараса як добру, чуйную, веселу й товариську людину, яка завжди була готова допомогти та відповідально ставилася до своїх обов’язків.
У 2005 році вступив до Калуського вищого професійного училища №7, де здобув професію електрогазозварника. Працював електрозварником на підприємстві “Діп Крантехсервіс”, згодом — майстром виробничої дільниці.
12 грудня 2012 року Тарас познайомився з Іриною, яка згодом стала його дружиною. 25 листопада 2013 року вони одружилися. У подружжя народився син Артем, якого Тарас дуже любив і з яким проводив багато часу. Для родини він був турботливим чоловіком, люблячим батьком, добрим сином і братом.
Тарас любив спілкуватися з друзями, легко знаходив спільну мову з людьми та завжди намагався допомогти іншим. Багато речей звик робити власноруч: ще до початку повномасштабної війни побудував гараж і зробив ремонт у будинку.
У липні 2022 року Тарас добровольцем долучився до лав Збройних сил України. Служив радіотелефоністом відділення управління штабу дивізіону взводу управління командира самохідного артилерійського дивізіону 17-ї окремої танкової Криворізької бригади імені Костянтина Пестушка.
Воював на Донецькому напрямку, брав участь у боях за Соледар, Часів Яр та на Харківщині. За вірність військовій присязі та мужність був нагороджений орденами “За захист Батьківщини”, “Відвага, мужність, честь” ІІІ та І ступенів, а також медаллю “Ветеран війни”.
Побратими та командири згадують Тараса як мужнього, сміливого й відповідального військовослужбовця, на якого завжди можна було покластися. Командир Олег Хохлов розповідав, що Тарас був хорошим другом і надійним побратимом, відповідально ставився до виконання завдань, проявляв ініціативу та ніколи не підводив.
17 вересня 2024 року Тарас Артемович помер, перебуваючи на позиції в населеному пункті Одноробівка Богодухівського району Харківської області. Йому навіки залишилося 34 роки.
Свій останній спочинок Захисник знайшов 27 вересня на кладовищі в Підмихайлі Новицької територіальної громади.
Памʼятаймо, яку ціну заплатили за наше майбутнє Герої-земляки. Світла пам’ять!
Підтримати редакцію donate/kalush_informator
Підписуйтесь на нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
