Поіменно згадуємо всіх захисників із Калущини, життя яких обірвала війна. Їхні імена мають бути навіки закарбовані в пам’яті нашого нескореного народу.
Разом із Інформатором згадайте сьогодні про Василя Мартиніва, з позивним “Мартин”, — старшого солдата першої роти спеціального призначення військової частини.
Василь Мартинів народився 28 грудня 1982 року в селі Довгий Войнилів Калуського району Івано-Франківської області. Був третьою, наймолодшою та найулюбленішою дитиною в сім’ї. Його дитинство було щасливим і безтурботним: дитячий садок, шкільні роки та захоплення футболом.
У десятирічному віці Василь втратив батька, тому змалку намагався більше допомагати матері. Закінчив 10 класів, після чого навчався в Івано-Франківському фізкультурному технікумі. Згодом працював, їздив на заробітки до Києва та Польщі.
Рідні та односельці згадують Василя як людяну, веселу й товариську людину, яка завжди приходила на допомогу та ніколи не скаржилася на труднощі. Він любив подорожувати, мріяв створити власну сім’ю та змінити життя на краще.
Коли Василь отримав повістку, без вагань пішов служити. У серпні 2022 року прийняв військову присягу. Рідним завжди телефонував із фронту, підтримував їх добрим словом, цікавився здоров’ям матері та новинами в селі. Попри службу, ніколи не скаржився на труднощі. Під час бойових завдань проявляв мужність і відповідальність, боронив Україну та стримував наступ російських військ.
Останній раз Василь телефонував рідним 27 вересня 2023 року. Він повідомив, що вирушає на незаплановане бойове завдання для підкріплення, і пообіцяв зателефонувати після повернення. На жаль, цього дзвінка рідні більше не дочекалися.
28 вересня 2023 року в селі Урожайне Волноваського району Донецької області життя Захисника обірвалося під час виконання бойового завдання.
Побратими згадують Василя як добру, чемну та відповідальну людину. Він сміливо діяв під час наступу ворога, до кінця залишався на бойовій позиції та робив усе можливе, щоб стримати противника.
Василь мріяв повернутися додому, ступити на рідне подвір’я, побачити своїх близьких і зібрати родину за одним столом. Після одного з попередніх бойових завдань він телефонував рідним і з радістю говорив, що найбільше хоче повернутися додому, адже не був там понад рік.
Памʼятаймо, яку ціну заплатили за наше майбутнє Герої-земляки. Світла пам’ять!
Підтримати редакцію donate/kalush_informator
Підписуйтесь на нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
