Поіменно згадуємо всіх захисників із Калущини, життя яких обірвала війна. Їхні імена мають бути навіки закарбовані в пам’яті нашого нескореного народу.
Разом із Інформатором згадайте сьогодні про Івана Думінкевича — солдата, номера обслуги гранатометного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки 5 батальйону територіальної оборони військової частини А7030.
Іван Домінкевич народився 28 червня 1983 року в Калуші, у сім’ї Олександри та Степана Домінкевичів. Був одним із трьох дітей, мав сестру Ірину та брата Романа, з якими був дуже дружнім.
Іван змалку вирізнявся доброю вдачею, веселим характером, активністю та кмітливістю. Навчався у Калуській загальноосвітній школі №8, де добре вчився, брав участь у шкільному житті та займався спортом. Особливо захоплювався футболом — грав за різні молодіжні команди, зокрема футбольний клуб “Підгірки”. У складі команди здобув друге місце у першості області з футболу серед кадетів 1982–1983 років народження.
Після школи вступив до Брошнівського професійного училища, де здобув спеціальності маляра, штукатура та плиточника. Працював на різних роботах, а до повномасштабного вторгнення разом зі своїм другом і майбутнім побратимом Миколою Будзаном займався ландшафтним дизайном.
Для рідних Іван був турботливим сином, братом і дядьком, для друзів — надійним товаришем. Він любив життя, мріяв та будував плани на майбутнє.
У 2023 році родину спіткала важка втрата — на війні загинув старший брат Роман. Через кілька місяців, у жовтні 2023 року, Іван добровільно став на захист України.
У складі Збройних сил України служив номером обслуги гранатометного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки 5-го батальйону територіальної оборони військової частини А703.
Іван брав участь у бойових діях на Запорізькому напрямку. Побратими згадують його як надійного та мужнього воїна, справжнього патріота, на якого завжди можна було покластися. Він двічі був поранений — у лютому 2024 року та травні 2025 року, однак щоразу повертався до своїх побратимів.
За бездоганне виконання військового обов’язку та особистий внесок у захист національної безпеки й оборони Івана нагородили медаллю Івано-Франківської обласної державної адміністрації “Лицар бойового чину”.
Останні три тижні Іван провів на позиції на передовій, чекаючи на довгоочікувану відпустку. У розмовах із рідними не хотів розповідати про труднощі та завжди відповідав: “Та я нормально”. На жаль, дочекатися ротації та зустрічі з близькими йому не судилося.
10 вересня 2025 року Іван Домінкевич загинув під час виконання бойового завдання на околицях населеного пункту Малинівка Пологівського району Запорізької області. Йому навіки залишилося 42 роки.
Свій останній спочинок захисник знайшов 15 вересня 2025 року на кладовищі рідних Підгірок.
Посмертно Івану Домінкевичу присвоїли звання “Почесний громадянин Калуської міської територіальної громади”.
Памʼятаймо, яку ціну заплатили за наше майбутнє Герої-земляки. Світла пам’ять!
Підтримати редакцію donate/kalush_informator
Підписуйтесь на нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
