У центрі Брошнева-Осади зібралися люди, під’їхала техніка, а біля пам’ятника почалися незвичні для селища роботи. Для когось це був звичайний демонтаж, а для інших — момент, якого чекали роками. Події того дня стали одним із символів змін, що тоді відбувалися в країні.
Розповідає Інформатор.
Рішення щодо демонтажу памʼятника Володимиру Леніну ухвалили напередодні. А 14 вересня 1990 року на центральній площі Брошнева-Осади зібралися люди. До пам’ятника під’їхала техніка місцевого комунгоспу.
“На призначену обідню пору до постаменту під’їхала техніка — автокран та старенький трактор Т-40 з причепом із місцевого комунгоспу. Голова селищної ради зачитав перед присутніми офіційне рішення сесії”.
Далі почалася безпосередня підготовка до демонтажу. Один із місцевих активістів мав закріпити мотузку на самій фігурі Леніна.
“Щойно пролунали останні слова, місцевий активіст Тарас Вонсович рішуче приставив високу драбину до постаменту і безстрашно піднявся вгору. Він ретельно обмотав фігуру вождя грубою мотузкою, зав’язуючи міцні вузли, щоб за них міг зачепитися гак крана”
Демонтаж памʼятника Леніну у Брошневі-Осаді. 14 вересня 1990 р. Фото виконане Василем Твардовським на фотоапарат “ФЕД 3”
Кран почав тягнути. Але ніхто не очікував, що радянський “вождь” буквально втратить голову вже в перші секунди демонтажу.
“Напруга на площі зростала. Кран почав натягувати троси, і в цей момент від тулуба раптом відлетіла голова…”.
У розмові з Інформатором, Василь Твардовський зазначив, що опору з боку компартійної влади тоді не було, а все відбувалося спокійно.
Як з’ясувалося, пам’ятник був не бронзовим, а гіпсовим. Свого часу його передали до Брошнева-Осади після того, як для райцентру виготовили новий бронзовий монумент.
Після демонтажу залишки фігури завантажили на той самий причіп і повезли з центральної площі.
“Після того, як відпала голова, понівечений тулуб погрузили на комунгоспівський причіп. Тракторист (світлої пам’яті Василь Капраль) доставив понівеченого ідола до райцентру, де і вивантажили у відведеному місці”.
А за всім цим спостерігали мешканці селища. Для одних це було неприйнятне руйнування звичного символу, для інших — момент, якого чекали роками.
“Люди старшого покоління пошепки шкодували, мовляв: “Як так можна, ми ж звикли, хай би собі стояв…” Натомість інша частина брошнівчан — десь із півтора десятка активних жителів — вибухнула гучними аплодисментами”.
І все це того дня опинилося на плівці фотоапарата “ФЕД-3”. Василь Твардовський був єдиним фотографом на площі та знімав демонтаж для районної газети “Нові горизонти”.
“Світлини — це закарбована історія,адже я був одним єдиним фотографом. 15 років поспіль робив фотографії,працював для районної газети “Нові горизонти”, компартійний орган. Не відчував ні страху ні опору, конфліктів ніяких не було”, — розказав Інформатору Василь Твардовський.
Стара фотоплівка зберегла момент, коли радянський символ залишав центр Брошнева-Осади. Для сучасників це вже історія, а для тих, хто був там того дня, — спогад про час, коли зміни відбувалися буквально на очах.
Підтримати редакцію donate/kalush_informator
Підписуйтесь на нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
