Майже століття тому одне з сіл Калуського повіту переживало непрості часи. Зміни, які відбувалися тут після Першої світової війни, були настільки помітними, що про них окремо написав львівський часопис. Та цим подіям передували побиття до крові та відсутність культурних установ.
Що ж відбувалося у Перекосах і хто стояв за цими змінами — розповідає Інформатор.
У популярному часописі “Праця” від 14 жовтня 1928 року подається широка і змістовна стаття про перебіг життя села Перекоси Войнилівської громади у період Першої світової війни. Передусім у публікації йдеться про загальні збори товариства “Луг”, які відбулися 16 вересня 1928 року. На них зібралося чимало мешканців села, а новозбудована театральна зала була заповнена вщерть.
Збори відкрив Йосиф Бабій-Михайлів, головував Ісидор Жолобка, а секретарював Микола Бабій. Про діяльність “Лугу” доповідав Володимир Зелик.За підсумками зборів обрали новий склад управи
Довідка. Часопис “Праця” був друкованим органом Української партії праці (далі – УПП) і видавався у Львові. Сама ж патрія була заснована у 1927 році у тому ж Львові із членів УНДО (Українського Національно-Демократичного Об’єднання). Члени УПП за підтримку закордонного уряду ЗУНР Євгена Петрушевича. Втім, напрям діяльності був радянофільським, що полягаву симпатії до срср та вірі в те, що радянський союз є захисником інтересів українського народу. Українська партія праці проіснувала до 1930 року.
Витяг із часопису “Праця” за 14 жовтня 1928 р.
Далі подаємо оригінал тексту із тогочасного часопису:
“Село Перекоси повіт Калуш.
(Допис). В нас дня 16 вересня 1928 відбулися Загальні Збори Т-ва Луг. На збори прибуло численне громадянство нашого села, так що ново вибудована саля театральна була виповнена аж по береги.
Збори отворив гарною промовою громадянин Йосиф Бабій-Михайлів. Дальше зборами провадив громадянин Ізидор Жолобка секретарював Никола Бабій.
Про значіння і завдання Лугової організації риферував дуже гарно гром. Володимир Зелик. До ради Т-ва Луг в Перекосах вибрано: Головою Володимира Зелика, місто головою Йосифа Бабія-Михайліва, писарем Бартка Тимчія, господарем Кіндрата Бабія, скарбником Романа Горбая, виділовими: Михайла Кобута, Йосифа Бабія, Івана, Олексу Сеня, Василя Сороку. До ревізийної комісії увійшли: Микола Бабій, Іван Бабій, Іван Кобута”
Перекоси “спали глубоким сном” та школяр, якого побили за відстоювання українського слова
За словами автора, тоді село перебувало під значним впливом москвофільства та фактично не мало власного громадського й культурного життя. Зокрема, у Перекосах не було читальні “Просвіти” чи “Січі”, а частина мешканців залишалася неписьменною. Сам автор описує цей період словами про те, що село “спало глибоким сном”.
Перекоси станом на 1928 рік були найсвідомішим селом у цілому Калуському повіті, водночас проводячи паралелі з часами Першої світової війни, коли через вплив москвофілів (суспільно-політичної та культурної течії серед населення західноукраїнських земель, представники якої стояли на позиціях єдності русинів (українців) із російським народом) село не було активним та навіть не мало власних читалень та товариств для розвитку української культури.
“Село Перекоси єсть найсвідоміше в цілім повіті. Перед війною було замоскофільщене і спало глубоким сном, не було в селі ні Читальні Просвіти ні Січи. Одним словом, не було нічого. Було тільки пару лінивих кацапів, але й вони були анальфабети (у значенні неписемної людини, неука, – авт.), бо також не мали читальні, хоч би Канівського.
Перед війною був маленький школяр Володимир Зелик, котрий змагався поміж своїми товаришами ровесниками вводити українізацію. Та не ішло воно так легко, бо старі кацапи слово українець дуже не навиділи, і на кождім кроці старалися його знищити.
Світова війна обхопила своїм полумям і наші західно українські землі. У великому розгоні наїхали московські війська, наші землі. Нашому малому школяреви В. Зєликови прийшлося зазнати чимало лиха не лиш від москалів, але й від своїх лінивих кацапів, котрі на приїзд московського війська дуже ся розгуляли. Вже дня 17 падолиста 1914 року наш молодий школяр вертав вулицею із села внапрямі домів. Переходить йому дорогу завзятий кацап Йосиф Сорока і невинну дитину побив до крови, тілько заце, що В. Зелик пропагував, що в нашому селі ми всі повинні стати українцями.
Навіть у часи “сплячки” знаходилися українці, які відстоювали українськість. У Перекосах таким був школяр Володимир Зелик, який намагався переконувати своїх однолітків, що Перекоси мають бути українським селом. Та така позиція викликала неприйняття у частини старших мешканців.
Автор “Праці” згадує конкретний випадок, який стався 17 листопада 1914 року, коли Йосиф Сорока, якого дописувач називає “завзятим кацапом”, перестрів школяра на вулиці та побив його до крові через те, що той виступав за українізацію села.
Історичний факт, що трапився майже століття тому свідчить лише про одне: незалежно від часу і суспільно-політичної ситуації росіяни та їхні прихильники ненавиділи й продовжують ненавидіти все українське — починаючи від мови та культури й завершуючи самим існуванням української нації.
Слід додати, що такі свідчення у тогочасній пресі показували наскільки гострим було питання національної ідентичності навіть у невеликому селі на Галичині.
Читайте також — Перекоси привезли льон, а Підгірки — моркву: як 90 років тому господарський показ зібрав кілька тисяч людей
Чотири ялиці для “Просвіти” і дев’ять вистав за рік: як за одне десятиліття змінилися Перекоси
Далі автор замітки явно протиставляє село до війни і після війни. За словами автора допису, ситуація в Перекосах почала змінюватися. Він пише, що від колишнього впливу москвофілів “і слід завмер”, а село стало українським та активнішим у громадському житті. Далі мовою оригіналу.
Завдяки духовому поступови по війні по наших кацапах і слід завмер. Наше село стало чисто українське та свідоме. В нашому селі розвивається дуже гарно кооператива і молочарня. Виробляє масло і має чотири філії сметанкові.
Розвивається в нас дуже гарно і Читальня “Просвіти”, якої головою є Йосиф Бабій, син Михайла, чоловік дуже ідейний і працьовитий для загальної справи. Його заходом сего року побудовано величавий будинок, де будуть міститися всі Товариства нашого села. Розвинувся в нас при читальні знаменитий Аматорський гурток, який дав сего року аж 9 вистав у себе і по инших селах. Словом в наше село засвітило сонце краще як перед війною, так що село з кождим днем поступає в перед. Бажаємо, щоби за нашим приміром пішли й инші села.
До духового поступу наших громадян дуже богаго причинився наш учитель Г. Коваль і парох о. І. Павцевич. Наш парох не лиш взивав громадян до щедрих жертв на будову нашого Просвітного дому, але й сам дав зі свого ліса чотири найкращі ялиці. Громадянин”
Із тексту дізнаємося, що по війні у селі з’явилися читальні, розвиваються сільськогосподарські кооперативи та в цілому населення стало активніше та краще жити. Окремо в газетному матеріалі згадується внесок місцевого пароха о. І. Павцевича та вчителя Г. Коваля. Автор вважає, що вони зробили значний внесок у розвиток села.Парох закликав мешканців жертвувати кошти на будівництво будинку “Просвіти”, а сам пожертвував чотири найкращі ялиці зі свого лісу.
У Перекосах тоді було створено театральний гурток з аматорів, які встигли дати вистави не лише в Перекосах, але й у сусідніх селах. Визначальною роллю у цих процесах був наділений парох о. І. Павцевич, який на будівництво “Просвіти” виділив дерева із власного лісу.
До теми — Довгий Войнилів у 1936 році: багате село без священника, на яке кинули оком латинники та євангелики
Такими постають Перекоси у газетному дописі 1928 року — село, яке за кілька десятиліть пройшло помітний шлях від суспільної пасивності та впливу москвофільства до активного громадського й культурного життя. У тексті згадуються конкретні люди, які докладалися до цих змін, — Володимир Зелик, Йосиф Бабій, учитель Г. Коваль, парох о. І. Павцевич та інші мешканці села.
Цінність таких публікацій сьогодні не лише в описаних подіях, а й у можливості побачити тогочасне село очима його мешканців. Через майже століття газетний допис зберігає імена, факти та деталі повсякденного життя Перекосів, які дають змогу краще зрозуміти, яким було село у міжвоєнний період та як формувалася його громадська активність.
Ярослав Куцій
Підтримати редакцію donate/kalush_informator
Підписуйтесь на нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
