Раніше ми вже розповідали про незвичайну знахідку на Калущині — стару платівку, яку Ольга Погинайко знайшла у дідусевій шкіряній валізі на горищі. Тепер ця історія отримала новий виток: з’ясувалося, що запис пов’язаний не з Церківною, як припускали спочатку, а з родинною історією самої Витвиці. А за ним стоїть постать учителя, який понад 40 років працював в освіті та залишив помітний слід в історії рідного села.
Пише Інформатор.
Стару платівку родина знайшла на горищі під час ремонту даху. Вона лежала у шкіряній валізі дідуся разом з іншими платівками.
“Цю платівку ми знайшли на горищі нашого родинного гнізда у селі Витвиця, тепер Калуського району. Прибирали горище, коли переробляли дах. Як я й писала в дописі, знайшли стару шкіряну дідусеву валізу, а в ній — платівки”
Ольга Погинайко уточнює, що запис походить саме з Витвиці, а не з Церківної. Її дідусь свого часу вчителював у церківнянській школі, тому на початку вона пов’язала платівку саме з її учнями. Це також не єдиний подібний запис у родині. На інших платівках збереглися музичні привітання, які брати й сестри родини записували одне для одного.
Як саме робили такі записи, жінка наразі не знає. За її словами, родичі розповідали, що музичні привітання записували у спеціальних конторах у Львові, а найближчим місцем для цього був Моршин.
“Як їх записували, я вам не розкажу, бо я перший раз про таке почула. Наскільки я розумію, були такі контори з відповідним обладнанням, де можна було записати таке музичне привітання. З того, що розказували родичі, вони робили це у Львові, а найближче місце було в Моршині. Я не з того покоління, відповідно, для мене самої це було великим відкриттям, інформації я багато не маю”
Жінка поділилася історією життя і праці Ярослава Івановича Янишівського, який є автором книги про історію Витвиці.
Переглянути в Threads
Що відомо про вчителя у школі Церківної
Ярослав Янишівський — дід Ольги Погинайко
Ярослав Іванович Янишівський народився 29 грудня 1926 року у Витвиці. Його малою батьківщиною була Солотвина — інший куток села, розташований на берегах однойменної річки, притоки Лужанки. На садибу на Берегах Ярослав прийшов у зяті. Батьківська хата не збереглася, а в 1960-х роках його брати й сестри, зі слів Ольги Погинайко, збудували на батьківській садибі новий будинок для матері.
Батьки Ярослава — Іван Янишівський та Анна з Гошовських — були заможними селянами й походили з нащадків дрібної галицької шляхти. Про це, за текстом, свідчать закінчення родових прізвищ на “-ський” та записи про шляхетські придомки у метричних книгах.
Родина Янишівських була пов’язана з церковним життям Витвиці. Батько Ярослава Іван був одним із дяків сільської церкви, як і його батько Василь. Ймовірно, дяком був також прадід Петро. Сім’я передплачувала кілька українських газет, зокрема “Народну справу”, що для 1930-х років було, як зазначено в джерелі, рідкістю.
Ярослав здобув освіту в різні періоди — від міжвоєнної Польщі до радянського часу. Він навчався у Витвицькій школі, а під час німецької окупації — у Львові, у Другій державній львівській гімназії з українською мовою навчання. Згодом продовжив освіту на учительських курсах у Калуші, у Станіславському учительському інституті, Львівському педагогічному інституті та Київських центральних курсах іноземних мов.
Усе життя Ярослав Янишівський працював в освіті. Учителював, був заступником директора та директором шкіл у Козаківці, Витвиці, Кальні, Розточках і Церківні. Найдовше працював саме у Церківні. Загальний педагогічний стаж Ярослава склав понад 40 років.
Поза роботою він займався господарством у Витвиці, багато читав і передплачував районну та обласну періодику, а також літературні журнали “Жовтень” та “Всесвіт”.
Янишівський брав активну участь у громадському житті Витвиці. Зокрема, долучався до збору підписів за повернення місцевого храму громаді Української греко-католицької церкви. Важливою справою його життя стала історія рідного села. Ярослав Янишівський був основним автором книги “Історія Витвиці у документах і спогадах”, яка побачила світ на початку 1990-х років.
Помер Ярослав Янишівський 8 вересня 1997 року у віці 71 року. Похований у Витвиці.
Сьогодні ця платівка стала для родини не просто старою річчю з горища. Разом із голосами минулого вона зберегла маленьку історію Витвиці та нагадування про людей, які жили, працювали й залишали після себе пам’ять. А для Ольги Погинайко випадкова знахідка перетворилася на можливість по-новому поглянути на історію власної родини.
Підтримати редакцію donate/kalush_informator
Підписуйтесь на нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
