Покрова крізь століття або як Богородиця стала символом захисту України

Покрова Пресвятої Богородиці має за плечима понад тисячу років історії, але в Україні це свято набуло особливого звучання. Від давньої легенди з Константинополя до козацьких ікон — образ Богородиці-захисниці поступово став частиною української релігійної та культурної традиції.

Пише Інформатор.

1 жовтня християни вшановують величаве свято Покрови Пресвятої Богородиці, яке століттями шанується українцями.

За легендами дане свято встановили ще у часи Київської держави за правління Володимира Мономаха. Легенда про свято Покрови Пресвятої Богородиці бере початок із 910 року в Константинополі. За переказами, тоді Матір Божа з’явилася у Влахернському храмі та накрила молільників своїм омофором — покровом, захистивши місто від ворогів.

У часи козаччини — Покрова для українців була чи не у центрі релігійного життя. Іконографія свідчить, що осінній образ Богородиці-захисниці поширений не лише в Україні, а й у європейській традиції. У країнах Європи він відомий як Мадонна милосердя.

В українському мистецтві сформувалися два основні типи ікон Покрови. На першому Богородицю зображують у храмі — вона тримає омофор, схожий на рушник, і простягає його над людьми. Другий тип поширився в козацьку добу. На таких іконах Богородиця стоїть на землі, а поруч із нею зображені представники різних станів — козаки, селяни, церковні ієрархи та інші відомі постаті. Усіх їх вона покриває своїм плащем, символізуючи захист і заступництво.

Покрову традиційно вважали покровителькою та захисницею українського козацтва. Воїни захищали народ, а Богородиця, своєю чергою, оберігала їх. Саме тому на іконах козацької Покрови часто зображені воїни, яких Богородиця вкриває своїм плащем як символом небесного захисту.

В Україні найбільше храмів названих на честь Покрови знаходиться на Тернопільщині.

Що робили на Покрову

На Покрову Пресвятої Богородиці в українській традиції існувало чимало звичаїв. Цього дня належало обов’язково відвідати церкву, а також побувати на ярмарку. Покровські ярмарки в давнину були відомі своєю гамірністю, розмаїттям товарів та веселою атмосферою. Саме про їхню багатолюдність писав Григорій Тютюнник у романі «Вир».

Покрова також вважалася часом для новосілля — саме цього дня родини могли входити до нової оселі та справляти новосілля.

Господині накривали щедрий стіл і частували нужденних. Водночас вважалося гріхом цього дня напиватися та лаятися.

Особливе місце у традиціях займала жіноча хустка. На Покрову жінці годилося придбати нову гарну хустку. Подарувати її міг чоловік, але жінка могла купити хустку і сама. Її сприймали не лише як елемент одягу, а й як знакову, естетичну та оберегову річ. Хустка підкреслювала станову приналежність жінки, доповнювала її образ і вважалася своєрідним оберегом. Особливо цінувалися шовкові та вовняні хустки.

Окремий звичай був пов’язаний із весіллям. Молодих покривали великою хусткою, промовляючи побажання щастя та здоров’я. Покривання голови молодої серпанком називали «завивати в серпанок».

До слова, головний убір Богородиці називається омофором.

Хто шанував Покрову

Особливе шанування Покрови було серед українського війська — зокрема, запорозьких козаків. Перед походами вони служили молебень до Пречистої, а після повернення дякували їй за захист. Під час молитви козаки ставали навколішки та зверталися до Богородиці зі словами: «Під Твою милість прибігаємо, Богородице Діво, молитов наших в час журби не відкинь, але з біди визволяй нас, єдина Чиста і Благословенна. Пресвятая Богородице, спаси нас».

Головна січова церква запорозьких козаків також була освячена на честь Покрови.

Підтримати редакцію donate/kalush_informator 
Підписуйтесь на нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com