Калуський учитель із подвійною біографією: що приховують документи про Станіслава Перхаля

У його біографії є школа в Калуші, польське військо, радянський вирок і далеке місто в Узбекистані. Але документи, які вдалося відшукати, не складаються в одну бездоганну історію — навпаки, залишають після себе кілька важливих запитань до біографії керівника калуської школи Станіслава Перхаля, який у 1938 році в Долині був нагороджений з нагоди 20-річчя педагогічної праці. 

Розповідає Інформатор.

Примірник часопису “Wschod” знаходиться у Бібліотеці Ягеллонського університету у Кракові. У різдвяному номері за 25 грудня 1938 року розміщено статтю про нагородження вчителів із теперішнього Калуського району за результатами 20-річної праці на педагогічній ниві.

“У Долині, в приміщенні шкільної інспекції, відбулася урочиста церемонія вручення вчителям та інспекторам дипломів і медалей за їхню двадцятирічну працю на освітній ниві.

Перед врученням до присутніх ювілярів промовив шкільний інспектор п. Францішек Шевчик, представивши історію шкільництва та долю вчительства за ці два десятиліття, а також важливі зміни, які відбулися у цій сфері праці завдяки жертовності та самовідданості вчительства”

Важливість цього матеріалу полягає в тому, що ми наочно можемо дізнатися, хто тоді працював у навчальних закладах низки населених пунктів cучасного Калуського району. Водночас газетна стаття супроводжується фотографією учасників того дійства, на якій ми можемо побачити частину відзначених учителів та працівників шкільної інспекції. Згадуються зокрема Вигода, Новоселиця, Копанки, Підмихайля, Брошнів, Мостище, Войнилів, Калуш, Долина, Болехів, Сливки, Кропивник, Спас, Велика Турʼя і Старий Мізунь.

Далі про це детальніше із часопису “Wschod”:

“Дипломи й медалі за двадцятирічну працю отримали: пп. Францішек Шевчик, шкільний інспектор; Францішек Лютер, заступник шкільного інспектора; керівники шкіл — с. Францішка Янішевська (Вигода), Євгенія Шумляковська (Новоселиця), Юзеф Лахович (Велдіж), Едмунд Подганюк (Мостище), Міхал Вовконович (Брошнів), Мечислав Вішомірський (Копанки), Антоній Маселко (Долина), Габріель Гринів (Сливки), Анджей Якув (Кропивник), Казімєж Щерський (Гумець), Станіслав Перхаль (Калуш) і Міхал Олевич (Підмихайля); учителі — Геня Фішбах (Войнилів), Юзефа Боржецька (Болехів), Марія Кубесова (Болехів), Клотильда Смоляна (Старий Мізунь ), Софія Подганюкова (Мостище), с. Софія Ясікувна (Вигода), Діонізія Старікувна (Копанки), Францішка Сімків (Станькова), Нєся Шульманова (Велика Тур’я), Міхаліна Седляківна (Болехів), Ян Вульчин (Велика Тур’я), Володимир Верхола (Спас) і Владислав Моронь (Болехів).

На згадку про цю урочисту мить у житті присутніх було зроблено спільну фотографію біля входу до шкільної інспекції. Серед відзначених на нашій ілюстрації у першому ряду зліва стоять: інспектор п. Францішек Шевчик та заступник інспектора п. Францішек Лютер”

Вчитель із Калуша, чия доля обірвалася в Узбекистані

Серед педагогів, відзначених у грудні 1938 року за двадцятирічну працю, був і Станіслав Перхаль (Stanisław Perchał) із Калуша. Його ім’я в публікації про урочистість у Долині зазначене серед керівників шкіл. Це дає підстави припускати, що на той час Перхаль уже обіймав керівну посаду в одному з навчальних закладів Калуша. Водночас конкретну школу, де він працював, за доступними нині матеріалами встановити не вдалося.

Двадцять років педагогічної праці пов’язували Перхаля з освітнім життям краю ще від часів австро-угорської монархії та наступних політичних змін. У грудні 1938 року його працю офіційно відзначили дипломом і медаллю. На спільній фотографії, зробленій біля входу до шкільної інспекції в Долині, Перхаль, імовірно, був серед нагороджених керівників шкіл.

Відомості про Станіслава Перхаля вдалося відшукати у кількох групах джерел — польських довоєнних публікаціях, військових документах, польських післявоєнних обліках та радянсько-українських матеріалах про репресованих. Вони дозволяють відтворити значну частину його біографії, однак між окремими записами є розбіжності, які наразі неможливо остаточно пояснити без ознайомлення з його кримінальною справою (на жаль, не оцифрована).

Найраніша з виявлених згадок пов’язує Станіслава Перхаля з польським військом. В алфавітному списку офіцерів польської армії зазначений поручник Станіслав Перхаль, дата народження якого подана як 10 червня 1893 року, а місцем служби — 39-й піхотний полк. В іншому військовому документі 1919 року Перхаль згадується як поручник, пов’язаний із командуванням залізничною станцією в Ярославі. Таким чином, принаймні одна людина з таким ім’ям та прізвищем уже в перші повоєнні роки фігурує у документах польського війська.

У базі Polonika знаходиться біографічна посмертна довідка Станіслава Перхаля, похованого на військовому цвинтарі у м.Карші (Узбекистан), яка ймовірно може належати нашому вчителеві. Згідно із нею, чоловік народився вже 10 липня 1893 року у Калуші. Там вперше згадані його батьки – Юліан та Кароліна та професійна діяльність — вчитель, втім що саме викладав невідомо. Ось тут з’являються перші розбіжності щодо дати народження: згідно із списками польського війська він народився 10 червня 1893, натомість біографічна довідка з бази Polonika дає дату народження місяцем пізніше — 10 липня 1893 року.

Подальша доля Перхаля пов’язана з педагогічною діяльністю. У польському матеріалі про Калуш зазначено С. Перхаля серед учителів загальних шкіл нашого міста. Окреме українське джерело вже конкретизує його спеціалізацію — Станіслав Юліанович Перхаль працював учителем німецької мови в Калуші.

У 1992 році  за ініціативою товариства “Заповіт” Черкаським обласним управлінням освіти було зібрано і доповнено членом Всеукраїнського об’єднання ветеранів В. Романовим інформація щодо педагогів Черкащини, які стали жертвами радянського тоталітарного режиму. Власне тут є запис про Станіслава Перхаля 1893 р. н., який працював у Калуші вчителем, але місце народження вже вказане інше — с. Михаль-Старе Долинського району. Збіг тут спостерігається у році народженні та у імені батька – Юліан, який також згадується у посмертній довідці з цвинтаря в узбекистанському Карші.

Варто зазначити, що село Михале-Старе є історичним населеним пунктом, який станом на кінець XIX — першу половину XX століття адміністративно належав до Долинського повіту Королівства Галичини та Володимирії (у складі Австро-Угорщини), а згодом — до Станиславівського воєводства Другої Речі Посполитої. Наразі його вже немає на сучасних картах. Якщо ви знаєте, частиною якого населеного пункту стало Михале-Старе, напишіть у коментарях до цього матеріалу.

Знову ж таки є дві різні дати та два різні населені пункти: 10 червня 1893 та 10 липня 1893 року, Калуш та с. Михале-Старе Долинського району. Єдине. що їх об’єднує певна географічна близькість, день та рік народження – 1893

Відомо, що він служив у польських формуваннях радянської армії у званні стрільця та помер 18 березня 1942 року в Узбекистані у віці 48 років.  Похований на польському військовому кладовищі у м. Карші (Узбекистан). Його ім’я є серед 42 встановлених імен польських військовослужбовців, похованих на польському військовому кладовищі в Карші.

База “Polonika” зазначає, що на початку 1942 року польські сили в СРСР, пов’язані з армією генерала Владислава Андерса, переміщувалися до Середньої Азії. У Карші розміщувалися підрозділи 6-ї піхотної дивізії та Окремий організаційний центр. На місцевому кладовищі ховали переважно польських військових, які помирали в радянському шпиталі від хвороб та виснаження. Тут також поховали незначну кількість цивільних осіб, яка переміщувалася разом із військовими, внаслідок амністії радянською владою відповідно до указу Президії ВР СРСР від 12 серпня 1941 року.

Радянська окупація, кримінальна справа та Узбекистан

Після встановлення радянської влади його біографія різко змінюється. У матеріалі “Педагоги Черкащини — жертви тоталітарного режиму” міститься запис про Станіслава Юліановича Перхаля, 1893 року народження. Там зазначено, що він був поляком, проживав в Умані, працював учителем німецької мови в Калуші, а також мав статус, позначений радянським терміном “перебіжчик”. 1 березня 1941 року його засудив ОВ НКВС СРСР до 8 років виправно-трудових таборів. Реабілітований він був у 1989 році.

Існування кримінальної справи підтверджується окремо польським державним архіовм. У фонді “Управління Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВС) по Станіславській області Української РСР. Справи щодо поляків” міститься справа “Perchał Stanisław, s. Juliana — akta w sprawie karnej z art. 54-13 kodeksu karnego ZSRR, rehabilitacja” із сигнатурою 2/2192/0/-/468. У каталозі зазначені роки 1939–1940 та 1996, а кількість цифрових копій становить 0. Тобто справа існує, але її сканів у цьому каталозі наразі немає.

Цікавим є факт, щодо ймовірної статті Кримінального кодексу СРСР за якою Перхаля було засуджено — ст. 54-13 КК СРСР — активна діяльність проти революційного руху при цараті та під час громадянської війни: розстріл або оголошення ворогом трудящих з конфіскацією майна і з позбавленням громадянства (відповідно до Кримінального кодексу УРСР 1927 та 1934 рр.).

Саме ця кримінальна справа може бути ключем до остаточного встановлення обставин його життя після 1939 року. Адже між різними джерелами є кілька суттєвих розбіжностей.

Як учитель із Калуша опинився в польській армії у СРСР?

Перша стосується місця народження. Польський облік військового часу подає дату народження Перхаля як 10 червня 1893 року. Водночас польський список похованих у Карші зазначає 10 липня 1893 року та Калуш як місце народження. Там же вказано дату смерті — 18 березня 1942 року.

Натомість український біографічний запис називає місцем народження Перхаля село Михаль-Старе Долинського району і подає лише 1893 рік без точної дати. Отже, на сьогодні не можна беззастережно стверджувати, що Перхаль народився саме в Калуші. Польські джерела вказують на Калуш, тоді як український запис — на інший населений пункт.

Є й інша важлива розбіжність у хронології. За радянсько-українським записом, 1 березня 1941 року Перхаля засудили до восьми років виправно-трудових таборів. Водночас польський облік повідомляє, що 18 березня 1942 року він помер у Карші. На польському кладовищі в Карші його записано як стрільця (strz.), а отже, на момент смерті він уже був пов’язаний із польськими збройними формуваннями, що діяли на території СРСР.

Ця обставина заслуговує окремого дослідження. Після нападу Німеччини на СРСР та укладення польсько-радянської угоди 1941 року для польських громадян була оголошена амністія, а на території Радянського Союзу почалося формування польської армії. Поховані в Карші польські військовослужбовці переважно помирали у місцевому шпиталі від хвороб та виснаження. У списку похованих там є і Stanisław Perchau (Perchał) — зі званням стрільця, датою народження 10 липня 1893 року, місцем народження Калуш та датою смерті 18 березня 1942 року.

Таким чином, наявні джерела дозволяють простежити досить незвичайну біографічну траєкторію. Станіслав Перхаль, народжений 1893 року, у молоді роки був пов’язаний із польським військом, а згодом став педагогом. У міжвоєнному Калуші він працював учителем німецької мови, а до 1938 року очолив одну з місцевих шкіл. За двадцять років педагогічної праці його відзначили дипломом і медаллю. Після приходу радянської влади Перхаль опинився під репресіями НКВС, був засуджений до восьми років виправно-трудових таборів, а згодом опинився в польських військових формуваннях у СРСР. У березні 1942 року він помер у Карші.

Водночас не всі ланки цієї біографії наразі документально закриті. Не встановлено остаточно, чи військовий поручник Станіслав Перхаль із документів 1919–1920 років є тією самою людиною, що й калуський учитель, хоча збіги імені, прізвища та року народження роблять такий зв’язок дуже ймовірним. Так само потребують пояснення різні дати народження — 10 червня та 10 липня 1893 року — і різні місця народження: Калуш та Михаль-Старе.

Найважливішим джерелом для подальшої перевірки залишається кримінальна справа 2/2192/0/-/468. Її матеріали можуть дозволити встановити, за яких обставин Перхаля заарештували, що саме означала кваліфікація за статтею 54-13 КК СРСР, де він перебував після вироку, як опинився у польських військових формуваннях і чи є в справі документи, які підтверджують його походження, освіту, роботу в Калуші та родину.

Отже, історія Станіслава Перхаля наразі складається з кількох документальних шарів — польського довоєнного, радянського репресивного та польського післявоєнного військово-меморіального. Вони не в усьому збігаються, однак разом дають підстави говорити про Перхаля як про калуського педагога, який у 1938 році очолював школу та був відзначений за двадцятирічну працю, а після встановлення радянської влади став жертвою репресивної системи. Остаточно поєднати всі етапи його біографії можна буде лише після опрацювання самої кримінальної справи та інших первинних документів.

Ярослав Куцій

Підтримати редакцію donate/kalush_informator 
Підписуйтесь на нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com