Журналістка, уродженка села Погорілець Спаської громади Лариса Коваль два десятиліття поспіль працювала в одеських медіа, записала понад тисячу інтерв’ю, а у вересні 2024 року підписала контракт із ЗСУ. За час своєї служби вона побувала на різних посадах, а саме: стрільцем-зенітником роти вогневої підтримки, водієм, рекрутером, а зараз працює офіцером соціального супроводу у 21 окремій механізованій бригаді. Лариса також навчилась керувати шведською бойовою машиною піхоти CV90, і попри все не залишила журналістику – нині продовжує працює над медіапроєктом “Портрет побратима”, який зберігає історії полеглих героїв.
Пише Інформатор, покликаючись на Національну спілку журналістів України.
До війська Лариса Коваль прийшла у 41 рік, це рішення з’явилось не за один день, а визрівало поступово. Після початку повномасштабного вторгнення багато друзів та колег Лариси вступили у військові частини, у 2023 році мобілізували її чоловіка, який служить нині у Військово-Морских Силах ЗСУ. Водночас головною мотивацією став її син Максим.
“Як будь-яка мати, я хочу захистити свого сина від війни, я не хочу, щоб йому довелося брати до рук зброю. Щоб не воювали наші діти – ми зараз маємо зробити все можливе, щоб закінчити цю війну“, – розповідає військова.
12 вересня 2024 року вона підписала перший контракт із ЗСУ. Каже, що в якийсь момент сама не вірила, що все вийде, адже жінка 40 + без бойового досвіду, без медичної освіти, з неповнолітньою дитиною – такий собі кандидат у Збройні сили України. Але після 2-місячного проходження базової підготовки приєдналась до 21 окремої механізованої бригади.
“Чи було складно? Так. У цивільному житті я мешкала у великому місті, в Одесі, водила авто, працювала в редакції. Фізична активність була помірною, а на базі підготовки доводилося щодня прокидатися затемна, багато ходити пішки та виконувати фізичні вправи в повному спорядженні. Іноді було важко, не все виходило одразу, точніше, майже нічого добре не виходило одразу, але поступово адаптувалася“, – ділиться Лариса.
У бригаді вона познайомилась з CV90 – шведською бойовою машиною піхоти і Ларисі було цікаво спробувати поїздити. До цього вона мала 10 років водійського досвіду, тож опанувати техніку було не так складно, як здавалось. Але найбільше її вразило усвідомлення того, що вона самостійно керує машиною, вагою десятки тонн, яка здатна розганятись до 60-70 км/год.
Попри військову службу Лариса Коваль не залишила професію, якій присвятила 20 років. Тепер журналістський досвід допомагає їй працювати з історіями військовослужбовців та їхніх родин. Разом із колишніми медійниками Юрієм Вербовським та Олександром Бондарем вона працює над проєктом “Портрет побратима”. Це фільми, відеоісторії про полеглих воїнів, створені зі спогадів рідних, друзів, побратимів, однокласників та вчителів.
Для Лариси цей проєкт став способом зберегти пам’ять про людей, з якими її звела війна. І при розмові з рідними загиблих героїв її статус військовослужбовиці має не менше значення, ніж журналістський досвід. Адже рідні часто запитують, чи не знала вона їхнього близького особисто, де вони служили разом і яким він був. Війна звела її з тими, з ким у цивільному житті , можливо, ніколи не зустрілась.
Окремо Лариса говорить про жінок у ЗСУ. На її думку, суспільство часто зосереджується на зовнішньому образі військовослужбовиці, тоді як за формою стоїть людина зі своєю історією, мотивацією і непростим рішенням.
“Для мене жінка у війську – це перш за все про вибір. Нелегкий, але усвідомлений“, – наголошує вона.
За час служби змінилось її ставлення до звичних речей, раніше вона любила прогулянки біля моря, книжки, фільми. Тепер вільного часу небагато і моря вона не бачила понад рік. Із сином, який залишився для неї головною мотивацією, бачиться раз на пів року.
“Я просто жінка. Мати, яка дуже скучила за сином. Українка, яка робить усе, що вміє для того, щоб ця війна закінчилася“, – так Лариса Коваль описує себе сьогодні.
Фото з Facebook Лариси Коваль
Підтримати редакцію donate/kalush_informator
Підписуйтесь на нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
